Сергій Бубка: «Дюплантіс – винятковий атлет, який може стрибати ще вище»

Ікона стрибків з жердиною, володар 35-ти світових рекордів, Сергій Бубка поділився у розмові з Le Figaro своїм баченням щодо Арманда Дюплантіса – шведського атлета, який продовжує перевершувати рекорди та вражати стабільністю.

Яка ваша думка про домінування Арманда Дюплантіса у стрибках з жердиною з 2020 року?

Це чудово для спорту та легкої атлетики мати такого атлета, як «Мондо» (прізвисько шведа). Він справді домінує в цій дисципліні – захопливій та популярній. Я щасливий і пишаюся бачити такий талант після завершення власної кар’єри. Це справді великий спортсмен.

Як гадаєте, він і надалі встановлюватиме рекорди?

Так, переконаний. Він чудово підготовлений, у відмінній формі і, на мою думку, здатний підняти планку ще вище.

Чи може з’явитися хтось настільки ж сильний, як він?

Поки що він кращий за всіх. Є молодий грек Еммануїл Караліс і філіппінець Ернест Обієна, які також стрибали за 6 метрів. Вони мають потенціал для зростання. Але зараз конкурувати з «Мондо» буде дуже складно.

Що вас найбільше вражає в ньому?

Він неймовірно стабільний. Щороку б’є рекорди з дитинства. Вражає його стабільність, швидкість, концентрація. І він виріс у спортивній сім’ї. Я, до речі, змагався з його батьком. Його послідовність і рекордні виступи – це справжнє диво.

Чи давали ви йому поради?

Так, ми спілкувалися, зокрема нещодавно в Монако на турнірі Herculis. Я завжди відвертий з ним, ділюся ідеями, хоча в нього є власний тренер. Ми маємо чудові стосунки, і я його дуже поважаю. Це щастя для спорту – мати такого атлета.

Хотіли б ви змагатися проти нього?

З величезним задоволенням! У своїй кар’єрі я цінував суперників, вони мотивували мене встановити 35 світових рекордів. Я починав з 5,81 м і завершив на 6,15 м, але вірю, що моя межа була вищою. Я прагнув 6,30 м. 

Проти Дюплантіса це було б неймовірно – і, впевнений, рекорд зростав би ще швидше.

Чи могли б ви подолати 6,30 м?

У моїй кар’єрі були дуже високі стрибки. На чемпіонаті світу 1991 року в Токіо я подолав 5,95 м, і японські науковці вважали, що в ідеальній спробі міг би стрибнути 6,37 м. Наступного року я встановив рекорд 6,13 м там же, й вони підрахували – потенційно 6,34 м. У 1997-му в Афінах, коли виграв шосте «золото» чемпіонату світу, мій стрибок на 6,01 м залишив майже півметра запасу до планки. Це було давно, але я міг брати вище.

Які головні якості потрібні стрибуну з жердиною? 

Швидкість, гімнастичність, психологічна стійкість. Сила, звісно, теж важлива. Але вирішальним є сучасна й ефективна техніка – вона дає змогу долати нові висоти.