Людмила Лузан: «Не вірю, що це відбувається зі мною» – чотириразова чемпіонка світу з веслування

Влад Єфімов

«Веслування України» з Мілана

Каноїстка Людмила Лузан, яка тріумфально виступила на чемпіонаті світу, завоювавши 4 золоті медалі, дала ексклюзивне інтерв’ю  XSPORT за підсумками змагань

ПІДСУМКИ

- Людо, ви зробили те, що нікому не вдавалося в історії українського і, можливо, в світовому веслуванні – це ще належить дізнатися. Вітаю вас з тріумфом. Що зараз на душі, які думки?

- Я не вірю, що це відбувається зі мною, чесно. Якби мені сказали, що я приїду на змагання і буду боротися в кожній дисципліні за золото, я б не повірила. Можливо, за призи, показати свій максимум, так, оскільки налаштування були гарні. Але щоб виграти кожен заїзд, не вірю. Чесно. Мені потрібен час, щоб усвідомити це, та прийняти.

Зараз я відчуваю неймовірну радість. Я пишаюсь тим, що я маю можливість представляти Україну. Це неймовірний результат.

Дійсно, пишаюсь собою. Емоції просто переповнюють. Були сльози радості після фіналів. Весь спектр емоцій я пережила. І дуже щаслива, що в заключний деньзмагань – в День незалежності України, мені вдалося поставити яскраву крапку. Наша Україна непереможна, так само, як і я на цих змаганнях.

І мені не віриться, що це я, і це відбувається зі мною.

ОЛІМПІЙСЬКИЙ ГЕШТАЛЬТ

- Давайте більш детально поговоримо про дистанцію 200 метрів. Особливудистанцію, олімпійську. До цього моменту вам на чемпіонатах світу не вдавалося піднятися на п’єдестал. І ви, в яскравій боротьбі, закрили цей гештальт. Розкажіть про налаштування, розкажіть про саму гонку?

- Гонка пройшла дуже швидко. Старт трошки не вдався трішки. Через зливу я провела розминку не так, як завжди. Ми вирішили ризикнути, зігрітися в палаці, добре розім’ятися і відразу на старт. Поки їхала до старту, в мене було півчовна води. Добре, що вдалося мені під'їхати до катера, вилити ту воду. Декілька відрізків, і на старт. Я розуміла, що я можу виграти. І мені потрібно зробити все правильно, дотерпити до кінця.

І все вдалося. Я розуміла, що доганяю, і останні гребки були дуже важливими. Не знаю, де я взяла ці сили, тому що це вже 10-та гонка на цих змаганнях. Але десь знайшла (посміхається). Дуже хотілося витримати цю золоту серію, не хотілося іншої медалі, коли вже вже маєш три золоті. І все вдалося.

ЗА КАДРОМ

-  Ми бачимо чотири золоті медалі, але ми не бачимо, як це досягається.  Яка робота була пророблена від Олімпіади в Парижі до цього дня, щоб завоювати ці медалі?

- Робота була пророблена неймовірно велика. Можливо, найважливіше було те, що було велике бажання успішно виступити на чемпіонаті світу. От дійсно, дуже цьогохотілося. Щиро, від серця.

Я в це повірила. В мене є люди, які в мене дуже вірять, які підтримують і люблять мене попри все. Тобто, неважливо, були б в мене ці медалі, чи не були б, я б не була менш щасливіша, маючи їх чи не маючи.

Тобто, велике бажання виступити, показати свій максимум, тому що багато завжди розмов, що я вже не їду, я вже не така, я схудла, щось вже не те. І завжди багато розмов. Але мені на це байдуже.

Я просто роблю те, що дуже люблю, і ось результат. Ну, не знаю, я не знаю, як описати емоції, які зараз вирують всередині, але я щаслива, дуже щаслива, що я маю чотири медалі чемпіонату світу. Золоті. Це зі мною? Я не знаю.

- Які складнощі, можливо, виникали під час підготовки? Треба було відійти від Олімпіади, і Микола Мацапура перед стартом сезону казав: «Можливо, ми на 200 метрів не будемо готуватися, тільки 500 метрів. Які були складнощі, як вдалося їх подолати?

- Дійсно, після Олімпіади мені було дуже важко, можливо, більш морально.

Дуже складний був рік, не все вдавалося. Була травма спини, яка не давала мені зробити те, що я хотіла. І, звісно, попередній сезон був і вдалий, тому що є олімпійська медаль, але в одиночці я себе не показала.

Звісно, мене це засмучувало. І в моменті мені здавалося, що, можливо, я вже не хочу веслувати. Але відпочивши після сезону, я все-таки дала собі ще шанс, можливість виступити, пройти цей сезон без якихось супервисоких цілей.

І так і було. Кубок України, Кубок світу, чемпіонат Європи. Я пройшла їх дуже спокійно, і ми не робили для цього щось більше, напевно, чим хотіла я. А вже до чемпіонату світу я в душі, всередині себе зрозуміла, що хочу і можу. І просто почали підготовку, і все вдалося.

ЧЕМПІОНСЬКА ДВІЙКА

- Хотілося б поговорити про двійку з Іриною Федорів. Вона склалася трошки спонтанно перед самим чемпіонатом Європи. Розкажіть, як складався екіпаж, як зійшлися з Іриною? Молода дівчина, яка на вас дивилася по телевізору, і теж мріяла, і теж займалася спортивною гімнастікою, як і ви. Долі ваші дуже схожі…

- Велике бажання Ірини, ії відповідальність стали однією зі складових успіху. Не скажу, що ми сіли в човен, і відзразу стало зрозуміло, що це буде результат світового рівня. Але виступивши на чемпіонаті Європі, ми зрозуміли, що дійсно можна створювати конкуренцію і на чемпіонаті світу.

Тому з кожним проходженням дистанції ми прикатувалися, ми відчували одна одну, і розуміли співслова, що нам потрібно робити. Ми прислухались одна до одної, тому що це дуже важливо для двійки. Тому дуже щасливі, що маємо такий гарний результат.

- У вас різниця в віці достатньо така велика. Можливо, різні навіть покоління, вісім років. Як зійшлися?

- Я думаю, ця різниця не відчувається. Просто в нас є спільне бажання, мета, і ми сідаємо в лодку і робимо свою роботу. Тому немає ніяких меж між нами.

- Як Ви вважаєте, який потенціал у двійки? Все ж таки показано кращий результат в історії українського веслування – 1,53. Але, щоб вигравати на Олімпіаді-2028, треба виходити з 1,50.

- Можливо. Я думаю, що потенціал завжди є. Потрібно працювати. Не хочеться говорити якихось гучних фраз, але працюватимемо. Далі ще довгі сезони до Олімпійських ігор. Тому не хочеться зараз забігати вперед.

СКЛАДОВІ УСПІХУ

- Які складові успіху, на ваш погляд?  Все ж таки велика команда, ми про це казали. І тренерський штаб, і в Горішніх Плавнях ви маєте підтримку

- Так, підтримка дуже важлива, дійсно. Без неї я точно знаю, що цих медалей не було б. Коли є люди, які в тебе вірять, коли є тренер, який знає тебе на всі 100%, який знає, коли пожартувувати, коли підтримати, коли щось сказати. Ми розуміємо один одного, і це дуже важливо. І підготовка була зроблена ідеально. Також, звісно, Полтавська область, саме Горішні плавні, дуже підтримують мене.

Мер міста Дмито Биков приїхав на змагання підтримати мене. Я вважаю, що він як мій талісман. Ніхто не очікував, що буде 4 золота, але підтримка відчувалася постійно. Ярозуміла, що мені потрібно просто виходити на старт, робити свою роботу, отримувати задоволення і все. Тому що всі складні вже моменти пройдені, їх було дуже багато, і я знаю, що вони ще будуть. До перемог завжди тернистий шлях. Тому дуже важливо, я впевнена в цьому, отримувати задоволення від процесу. Не очікувати тільки, що, коли чогось досягнеш, тоді будеш щасливий. Ні, потрібно цінувати те, що я можу проходити цей шлях, що є труднощі, є хороші моменти, бо без поганих  ми б не цінували так хороші. Тому все, що не робиться, це наше життя, треба його приймати і йти далі, приймати цей досвід і головне – отримувати задоволення. Це ж те, що я для себе зрозуміла і просто роблю те, що мені хочеться.

- Чи було під час підготовки перед чемпіонатом якісь натяки на те, що може чемпіонат завершитися так, як він завершився – 4 золота?

- Так, я це відчувала, тому що, звісно, я бачу по тренуваннях, я бачу по швидкості, яку я розганяла. Мені закрадались такі думки, але я не вірила сама в це. Тобто, я думала, а можливо, так буде.

Але, думаю, як я так зазіхаю високо? Я ніколи на світі на 200 метрів не брала медаль. Я брала на Олімпіаді, це був мій дуже хороший сезон, звісно, дуже важлива медаль, але на чемпіонаті світу не було. І от саме на 200, в мене було неймовірне бажання показати боротьбу, пройти дистанцію на максимум і я говорила, що навіть якщо я не буду в призах, але буду задоволена проходженням дистанції, буду відчувати, що ось я можу, я вже буду щаслива.

А тут я виграю. Просто в шоці, дуже рада, дуже щаслива. Вибачте, що повторююся, але ще до кінця не вірю, що це відбувається зі мною, тож треба мені час, щоб усвідомити це. Радісно, що цей сезон закінчився на такій ноті.

Зазвичай мені, коли закінчується змагання і в нас відпустка, мені хочеться сховатись, забути за веслування і нікого не бачити, відпочити. Але зараз мені навіть сумно, що цей сезон закінчується, тому що він подарував стільки хороших емоцій, радості, абсолютного щастя.