Динамо - Пафос 0:1. Пафосний ляпас чемпіону України

Михайло Цирук

У четвертому матчі нового сезону київське Динамо відверто розчарувало: і грою, і результатом. Чемпіон України мінімально поступився кіпрському Пафосу (0:1), і не менше, ніж сам факт поразки, перед поєдинком у відповідь бентежить і те, що футбол киян був дуже невиразним та непереконливим. Шанс на виправлення помилок наступного тижня, звісно, є, проте чи здатна ця команда їх виправити?

Поганий матч рівних команд

Не менш сумно і від того, що Динамо програло абсолютно посередній команді, нічим не кращій за себе. Чи гіршій - також питання, але поступатися в цьому поєдинку кияни точно не мали. Пафос демонстрував якісь натяки на гру в атаці лише в перші 10 хвилин кожного з таймів, непогано затискаючи суперника. Решту ігрового часу ініціативою володіли біло-сині, проте як вони розпоряджалися цією ініціативою? Та ніяк.

Підопічні Шовковського вкрай рідко доводили свої атаки до якісного завершення, і те, що перший та єдиний удар киян в площину стався так пізно теж про це свідчить. Так, був момент Дубінчака в першому таймі, непоганий удар Ярмоленка в другому, момент з потенційним пенальті на Ванаті. Але загалом Динамо не переграло цього суперника, не показало клас та те, що є сильнішим за нього.

І за такого перебігу подій могло статися все що завгодно. На 84 хвилині кияни чомусь вирішили, що це останні секунди другої гри, де їм потрібно рятуватися. Інакше як пояснити таку мінімальну кількість гравців позаду під час власного стандарту. Те, з якою легкістю Андерсон Сілва обіграв Дубінчака в моменті з голом, теж тема для окремої розмови. Розмови про низький рівень захисту динамівців для єврокубків, причому абсолютно всього захисту.

В контексті цих проблем всі говорять переважно про центр оборони, але ж і до флангів є питання. Скільки якісних кросів за матч виконав Дубінчак? А Тимчик? Точно небагато. У діях на атаку - максимальний примітивізм, на оборону - ви все самі бачили в моменті з пропущеним мʼячем.

Єдине, чим порадував захист Динамо - аутами Тимчика. Здається, влітку Олександр пройшов якийсь швидкий курс з метання, бо його вкидання з-за бокової часом справді були гострішими за кутові. Михавко теж віддав кілька непоганих перших передач, і, здається, все більше вживається у роль диспетчера початку атак команди.

Провальним був матч і з боку тренерського штабу. Закидання на самотнього безпорадного Ваната не приносили жодних результатів, та виправляти цю ситуацію ніхто не поспішав. Чи багато користі приніс Шапаренко на лівому фланзі? Ні. Чому так пізно вийшов Буяльський? Чи не варто було спробувати перейти на гру у два форварди?

Словом, повний провал від усіх, починаючи від Шовковського і закінчуючи майже кожним, хто був на полі цього вечора. Динамо, таке враження, не перелаштувалося після Хамруна та Вереса й вийшло на гру з думками про те, що ми сильніші та, так чи інакше, якось переможемо. Але ж ні: якщо й сильніші, то недостатньо для того, аби перемогти на класі. На превеликий жаль.

А ось тепер треба показувати зуби, характер, здатність багато працювати та терпіти. Здатність бути дисциплінованими та сконцентрованими. Прокидаймося, панове, матчі де можна було грати в пів ноги скінчилися. За тиждень усе має бути інакше, як мінімум за якістю гри. Якщо ж цього не станеться, доведеться без зайвого пафосу визнати, що чемпіон України нічим не кращий за команду-ровесницю українського пʼятикласника.

В матеріалі використані фото Getty images, ФК Динамо Київ