Король упіймав зірку: чому можливе прощання з Салахом - логічний крок з боку Ліверпуля

Михайло Цирук

Мохамед Салах давно став справжнім символом Ліверпуля. Минулого сезону він видав феноменальні цифри — 47 результативних дій у 38 поєдинках АПЛ. Та 6 грудня 2025 року сталося те, що ще кілька місяців тому здавалось абсолютно нереальним: частина уболівальників уперше серйозно задумалась, чи не час Мохамеду попрощатися з клубом.

Скандальне інтервʼю

«Здається, клуб кинув мене під автобус. Думаю, цілком очевидно, що хтось хотів, щоб уся провина лягла на мене. Влітку мені багато чого пообіцяли, але тепер я провів три матчі на лавці запасних, і не можу сказати, що цих обіцянок було дотримано».

Мохаммед Салах

Ця гучна заява пролунала в момент, коли Ліверпуль переживав справжній колапс: команда примудрилася програти шість із семи зустрічей, а згодом додати до цього ще три поразки поспіль. Арне Слот балансував на межі звільнення, літні трансфери не виправдовували сподівань, а весь футбол «мерсисайдців» виглядав хаотичним і розрізненим, що лише додавало голосів у таборі «Slot out».

Салах не вічний

Попри легендарний статус Салаха, важко заперечити: його найкращі роки поступово відходять у минуле. Головним завданням єгиптянина в цьому сезоні мало стати м’яке передання лідерської ролі новому поколінню та стабільна користь команді.

Але з цим у нього не склалося. Переломним став матч проти Евертона, після якого форма Мохамеда почала різко погіршуватися. За дев’ять поєдинків від вересня він зробив лише дві результативні дії — зовсім не те, чого чекають від гравця із зарплатою 400 тисяч фунтів на тиждень.

І навіть критикувати Слота за ставлення до зірки важко. Наставник змінював партнерів Салаха в атаці у всіх можливих варіантах: Екітіке, Вірц, Ісак, Гакпо — усі вони грали поруч із Мо. Непорушним залишався лише сам єгиптянин. Проте ефекту це не давало.

Більше того, без Салаха Ліверпуль упевнено розібрався з Айнтрахтом. Для тренера це стало сигналом: команда спроможна забивати і перемагати навіть без свого давнього лідера.

Коли ж після серії виходів на заміну Салах узагалі не потрапив у старт проти Лідса, усі очікували реакції справжнього професіонала — на кшталт: «Я ще не сказав свого слова». Але замість цього пролунала фраза, що прозвучала як вибух незадоволеної зірки: «Я не повинен доводити, що заслуговую на місце в складі!» Подібний егоцентризм навряд чи швидко забудуть ні в роздягальні, ні в керівництві.

Клуб обрав Слота

Тон і зміст заяв Салаха, а також повідомлень у ЗМІ від його оточення, зводяться до ультиматуму: «або я, або Слот». І клуб відреагував передбачувано — через наближених журналістів з’явилася інформація, що взимку Салах може залишити Енфілд.

Його досягнень у Ліверпулі ніхто не відбере. Але реальність така, що Мохамеду варто поглянути в паспорт і згадати: жоден футболіст, навіть найвеличніший, не може стояти над клубом.

Це стосується всіх: від Роналду в МЮ до Неймара в ПСЖ. Командний спорт не терпить винятків. На будь-якому іншому місці роботи така поведінка мала б закінчитися звільненням. Тож, здається, Енфілд може потрохи починати прощатися зі своєю легендою, і дуже хотілося б, аби після стількох успішних років разом це прощання було значно красивішим та цивілізованішим.

 У матеріалі використані фото Getty images