Найгірший спогад Турана: як тренер Шахтаря епічно вилітав від Карпат у Лізі Європи

Михайло Цирук

Мій найгірший спогад про український футбол — це коли Карпати вибили Галатасарай з кваліфікації Ліги Європи на останніх хвилинах. На той момент Галатасарай не був на тому рівні, на якому ми б хотіли бути.

Арда Туран

Пройшло вже майже 15 років, а новий головний тренер Шахтаря Арда Туран і досі памʼятає епічне фіаско на львівському стадіоні “Україна”. Чемпіон Іспанії та Туреччини, переможець Ліги Європи та Суперкубка УЄФА, півфіналіст Євро-2008 зі збірною Туреччини та володар 14 трофеїв як гравець не раз приїздив грати до нашої країни, однак цей візит вийшов особливо памʼятним. Та якщо українські вболівальники згадують той поєдинок з приємною ностальгією, то турки - хіба що в страшних снах.

Найкращий день в новітній історії Карпат

Звісно, найпамʼятнішою сторінкою в історії львівських Карпат наразі залишається перемога в Кубку СРСР 1969. Фінальний матч проти ростовського СКА в Москві, у якому львівʼяни здобули перемогу 2:1, безперечно, став найкращою подією, яка траплялася з клубом.

Проте якщо обирати поєдинок номер два, то таким цілком можна назвати домашню гру з Галатасараєм, про яку й згадував Арда Туран. Отож, початок сезону 2010/11. Львівські Карпати, які в попередній кампанії посіли пʼяте місце в УПЛ, отримали право представляти Україну в Лізі Європи.

Вітчизняний футбол саме на підйомі: трохи більш як рік тому донецький Шахтар виграв Кубок УЄФА, у тому ж розіграші виблискували Динамо та Металіст, і якби жереб не звів двох наших грандів між собою, цілком можливо, що фінал останнього розіграшу турніру був би повністю українським. Таким чином право представляти країну в єврокубках починаючи саме з сезону 2010/11 мають аж шість найкращих команд УПЛ.

Карпати стартують доволі рано - з другого кваліфікаційного раунду, однак на ранніх стадіях не мають жодних проблем. Спочатку проходять ісландський Рейкʼявік (3:0; 3:2), а потім грузинський Зестафоні (1:0; 1:0). Фінальним і головним випробуванням на шляху до групового етапу стає зустріч з турецьким Галатасараєм, тож перед підопічними Олега Кононова постає завдання зовсім іншого рівня.

У складі Галатасарая не так багато гучних імен, та найбільше виділяється саме капітан команди Арда Туран - головна зірка стамбульців, яка вже зовсім скоро вирушить підкорювати топові клуби: спочатку Атлетіко, а потім Барселону. Серед інших цікавих персонажів також можна відзначити переможця ЛЧ 2004/05 з Ліверпулем Мілана Бароша.

Склад Карпат - легендарний за українськими мірками, хоча, якщо бути відвертими, легендарним він став саме завдяки подібним результатам. Федецький, Чечер, Голодюк, Худобʼяк, Кожанов - імена, які завжди будуть знаковими для львівського клубу та його вболівальників.

Так чи інакше, Галатасарай - фаворит, а Карпати - аутсайдер. Та вже у першій грі в Стамбулі львівʼянам ледь не вдається шокувати фаворита. На 34 хвилині Сергій Кузнецов відкриває рахунок у матчі, а за чотири хвилини до перерви перевагу гостей подвоює Сергій Зеньов, тож на перерву український клуб пішов з комфортною перевагою.

У другій половині зустрічі очікувано домінують шоковані турки, яким будь-що потрібно рятуватися. Карпати стримують тиск, як можуть, однак поїхати зі Стамбула з перемогою таки не вдається: дубль Бароша дозволяє господарям зіграти хоча б унічию. Втім, 2:2 на чужому полі, враховуючи існування правила виїзного голу - все одно дуже непоганий результат для представника України.

Такий результат дозволяє утримувати у Львові нульову нічию, яка повністю влаштувала б зелених левів. Звісно, грати на відбій на очах рідних уболівальників якось негоже, однак результат - понад усе, та й суперник особливо не запитує, диктуючи на полі свої умови.

Утримання нульового рахунку йде за планом усі 90 хвилин, і до тріумфу львівського клубу залишається зовсім трохи. Дещо ускладнило життя вилучення Сергія Кузнецова на 71 хвилині, однак Карпати трималися. Трималися аж до першої компенсованої хвилини, коли сталася справжня футбольна трагедія.

Арда Туран виконав закидання вперед, Іван Мілошевич прикро послизнувся, дозволивши Айдину Їлмазу вийти віч-на-віч з голкіпером та спокійно забити мʼяч. Сумнівів в тому, що це кінець, здавалося, не залишалося вже ні в кого. Арбітр компенсував чотири хвилини, перша з яких пішла на святкування голу турків.

Про якусь свідому гру на останніх секундах зустрічі, звісно, вже не йдеться, і намагання однієї з команд врятуватися зазвичай виглядає як передсмертні конвульсії, що полягають у спрямуванні мʼяча вперед та боротьби в надії на якийсь щасливий випадок. Та 26 серпня 2010 року стало тим днем, коли щасливий випадок таки відбувся.

За дві хвилини до завершення зустрічі Худобʼяк виграв боротьбу на вході у чужий штрафний майданчик після закидання з глибини, дістав мʼяч біля самісінької лицьової лінії та у підкаті виконав простріл на Федецького, який скористався не найкращою грою воротаря суперника та розстріляв уже порожні ворота.

Екстаз на стадіоні “Україна” було просто неможливо передати словами, і навіть друга жовта картка Федецького, отримана за зняту футболку під час святкування голу, нікого не засмутила. Сталося щось по-справжньому сенсаційне, історичне та незабутнє. Те, про що всі причетні згадуватимуть незалежно від того, скільки років минуло.

Цей легендарний вихід до групового етапу дав Карпатам можливість привезти до Львова ще трьох топових суперників, адже зелено-білі потрапили в один квартет з дортмундською Боруссією, ПСЖ та Севільєю. У такій компанії команді Кононова вдалося набрати лише одне очко, здобуте в домашньому матчі останнього туру проти парижан.

Та після такого памʼятного та яскравого потрапляння в основну стадію турніру львівʼянам уже можна було пробачити все. Цей успіх Карпат став одним з найяскравіших єврокубкових досягнень українського клубу не з великої четвірки Шахтар-Динамо-Металіст-Дніпро, який завжди посідатиме в історії нашого футболу особливе місце.

У матеріалі використані фото Getty Images