Поганий старт — не вирок: як збірна України рятувала турніри після провального початку

Михайло Цирук

Уже найближчої пʼятниці збірна України проведе третій поєдинок відбору на ЧС-2026 проти Ісландії, і для того, щоб і надалі зберігати робочі шанси на потрапляння на мундіаль, цей поєдинок дуже важливо вигравати. Після невдалого старту турніру у вересні команда опинилася у складній ситуації.

Одне очко, здобуте в матчах проти Франції (0:2) та Азербайджану (1:1) - точно не те, на що розраховувала команда і вболівальники, і тепер це становище потрібно виправляти. Та історія збірної України вже знає випадки, коли після провального старту відборів команда знаходила сили зібратися, усе перевернути й виконати поставлене завдання — бодай вихід із групи. Хочеться вірити, що й цього разу станеться щось подібне. А поки — згадаймо ті епізоди, коли поганий початок не став на заваді достойному турніру.

ЧС-2014: від кишинівського сорому до перемоги над Францією

Групу України у відборі на ЧС-2014 важко було назвати легкою. Окрім нас, за два прохідні місця боролися Англія — без потреби у додатковому представленні — та Польща з дортмундським тріо Левандовський–Блащиковський–Піщек, яке того сезону допомогло джмелям дійти до фіналу Ліги чемпіонів. Суперниками також були Чорногорія, Молдова та Сан-Марино.

Початок виглядав обнадійливо. У першому турі на Вемблі Україна взяла очко в матчі з Англією, причому була значно ближчою до перемоги. Після легендарного гола Коноплянки наша команда тримала перевагу до 87-ї хвилини, але пропустила з пенальті від Лемпарда — 1:1.

Та розвинути успіх не вдалося. Перед наступною грою головний тренер Олег Блохін мав серйозні проблеми зі здоров’ям, тому команду тимчасово очолив Андрій Баль. Суперник — збірна Молдови, яку, здавалося б, можна було перемагати й без тренера. Але замість очікуваної перемоги — 0:0 у Кишиневі, що стало справжнім фіаско. Саме цих двох очок потім і не вистачить, аби випередити Англію. Виправити ситуацію вдома проти Чорногорії не вдалося — поразка 0:1. Один пункт у двох матчах, де треба було набирати шість – і Баля звільняють.

Далі кермо збірної перейшло до Михайла Фоменка. Завдання — майже нереальне: витягнути команду в плей-оф після двох очок у трьох турах. Але вже перший матч на виїзді проти Польщі показав, що це можливо. Ярмоленко й Гусєв забили вже до сьомої хвилини, а Зозуля поставив крапку — 3:1.

Після цього Україна обіграла Молдову (2:1), розгромила Чорногорію (4:0), Сан-Марино (9:0), здобула нічию з Англією (0:0), перемогла Польщу (1:0) і знову розгромила Сан-Марино (8:0). Але навіть цього не вистачило для першого місця — Англія випередила нас на одне очко, і ми вирушили до плей-оф.

Там нас чекала Франція — здавалось, шансів немає. Та у Києві Україна здивувала всіх, перемігши 2:0 (Зозуля, Коноплянка). У Парижі ж французи відігралися (3:0) — дубль Сако й гол Бензема залишили нашу збірну без омріяного чемпіонату світу.

ЧС-2022: дотягнути до плей-оф з двома перемогами

У кваліфікації на ЧС-2022 група виглядала простішою. Франція — явний фаворит, а головним претендентом на друге місце вважалася саме Україна. Інші суперники — Боснія, Фінляндія та Казахстан.

І знову старт видався непоганим — 1:1 із Францією у Парижі завдяки голу Сидорчука. Але далі почалися втрати. Проти Фінляндії (1:1) — пропущений гол із пенальті на останніх хвилинах. Проти Казахстану — знову 1:1, хоча після голу Яремчука все було під контролем.

Три очки після трьох турів стали підставою для відставки Андрія Шевченка. Команду очолив Олександр Петраков, але спочатку нічого не змінилося: ще одна нічия з Казахстаном (2:2).

Та вже восени збірна почала оживати. У Києві Україна знову не програла Франції (1:1), а гол Шапаренка точно увійшов до переліку найкращих в історії нашої головної команди. Потім нарешті прийшла перемога — 2:1 над Фінляндією завдяки голам Ярмоленка та Яремчука.

Доля нашої команди вирішувалася в матчах із Боснією. У Львові все завершилося нічиєю 1:1, а у Зениці українці перемогли 2:0, а мʼячами відзначилися Зінченко та Довбик. Ця перемога, разом з виграшем Франції у Фінляндії, забезпечила Україні плей-оф із лише двома перемогами в групі.

Там ми пройшли Шотландію (3:1), але у вирішальному матчі проти Уельсу автогол Ярмоленка та феноменальна гра воротаря Хеннессі перекреслили мрію про Катар. Україна знову не дісталася фінальної стадії, але билася до кінця, попри всі труднощі на старті.

Ліга націй 2024/25: майже вистраждали підвищення

Зовсім кепсько для збірної України розпочався й останній розіграш Ліги націй. Після невдалого старту турніру та двох поразок у вересні команда опинилася у складній ситуації.

Чотири очки, здобуті в жовтневих матчах проти Грузії (1:0) та Чехії (1:1), повернули підопічних Сергія Реброва в боротьбу, однак претендувати на перше місце, на яке ми всі сподівалися перед початком Ліги націй, було вже майже неможливо. Втім, навіть у такій ситуації синьо-жовті витисли максимум.

Нічия з Грузією (1:1) та перемога над Албанією в листопаді (2:1) дозволили команді Сергія Реброва посісти друге місце та навіть поборотися за вихід до Ліги А. До успіху було дуже близько: у першому матчі наша команда здобула перемогу 3:1 з голами Гуцуляка, Ваната та Забарного, однак у другому таки поступилася 0:3 та все ж таки не підвищилася у класі.

У матеріалі використані фото Getty Images, УАФ