Зінченко й Арсенал – майже все: підсумовуємо лондонський етап карʼєри українця

Михайло Цирук

Інформаційний простір днями знову вибухнув гучною новиною: Олександр Зінченко, схоже, справді прощається не лише з Арсеналом, а й з англійським футболом загалом.

Розмови про можливий відхід українця з Лондона точилися давно, однак цього разу джерела виглядають максимально переконливо. Про інтерес Аякса повідомив авторитетний De Telegraaf, а невдовзі інформацію підтвердив і Фабріціо Романо, розкривши деталі потенційної угоди: оренда до завершення сезону з подальшим переходом на правах вільного агента після завершення контракту з канонірами.

Трохи згодом поширювалася й інша інформація: мовляв, Аякс оформить повноцінний трансфер українського гравця, втім угода, так чи інакше, має бути закрита. Якщо все складеться саме так, це стане логічним фіналом англійського етапу карʼєри українського збірника, за якого свого часу Арсенал заплатив Манчестер Сіті понад 30 мільйонів євро.

Для порівняння: у 1999 році до Лондона вирушив інший українець – Олег Лужний. Його трансфер коштував у більш ніж десять разів дешевше, а за чотири повні сезони він зіграв лише на два десятки матчів більше, ніж Зінченко за значно коротший період.

Після першого року в Арсеналі ринкова вартість Олександра зросла ще на 10 мільйонів, однак далі ситуація змінилася. Травми та поступова втрата довіри Мікеля Артети призвели до скорочення ігрового часу, а разом із ним почав знижуватися й цінник на футболіста.

Загалом у футболці канонірів Зінченко провів майже сотню матчів, а точніше 91. За цей час він записав на свій рахунок три голи та п’ять результативних передач.

Втім, вклад українця в команду не обмежується сухою статистикою. Його роль важко виміряти цифрами. Сам Артета та партнери не раз наголошували: Зінченко – це двигун колективу, людина, що заряджає роздягальню енергією, мотивує і тримає команду єдиною. Його характер, наполегливість і внутрішня сила ідеально вписувалися в проєкт амбітного Арсеналу з темпераментним баскським наставником. Проте минулий сезон склався інакше: лише 23 матчі в усіх турнірах, з яких повністю зіграний – один, а на старті нового чемпіонату українець тричі навіть не потрапив до заявки й у підсумку вирушив в оренду.

Говорити про занепад кар’єри футболіста такого рівня – явно передчасно. Це яскраво підтверджують виступи Зінченка за збірну України. Його універсалізм, лідерські якості та досвід матчів найвищого рівня роблять Олександра ключовою фігурою для синьо-жовтих. Його поява на полі додає партнерам упевненості, а вирішальні голи часто приходять саме в потрібний момент.

Єдиний тривожний сигнал – травми. Через них Зінченко пропустив майже весь осінній відрізок єврокваліфікації до чемпіонату світу. Втім, це радше наслідок надмірних навантажень у командах АПЛ загалом і в Арсеналі Артети зокрема: лазарет «канонірів» майже ніколи не буває порожнім, а навіть зіркові новачки регулярно опиняються поза грою.

У спробі перезапустити кар’єру 29-річний українець восени 2025 року приєднався до Ноттінгем Форест на правах оренди. За цей час він встиг попрацювати з трьома тренерами, однак жоден із них не довіряв йому більше, ніж Артета. У десяти матчах поточного сезону результативними діями Зінченко не відзначився, а нещодавно стало відомо, що його не включили до заявки лісників на Лігу Європи.

Втім, причина – не в самому гравцеві. Обмеження УЄФА щодо складу заявки змушують клуби мати щонайменше чотирьох вихованців клубу та ще чотирьох футболістів, підготовлених у національній системі. Через це за бортом опинився не лише Зінченко, а й кілька ключових виконавців: Авонії, Гатчінсон, Жота Сілва та інші гравці основи. Ноттінгем зможе внести зміни до плейоф до 5 лютого, але з огляду на кількість вимушених жертв — зокрема й найдорожчого літнього трансферу – шансів для українця в цьому євросезоні майже немає.

На необхідність змін натякає Олександрові навіть дружина, яка нещодавно доволі промовисто відреагувала на його жарт у соцмережах. І справді, з таким багажем якостей Зінченко ще здатен сказати своє слово у великому футболі.

Тим паче, за оцінками експертів, саме такого харизматичного лідера нині бракує Аяксу – універсального, самовідданого й авторитетного як на полі, так і за його межами. Адже останні результати амстердамців навряд чи відповідають їхнім амбіціям. Тож, можливо, вже зовсім скоро пролунає добре знайоме: «Here we go?»

У матеріалі використано фото Getty images