Стаховський розповів, хто зможе нав’язати боротьбу Алькарасу та Сіннеру

Чи може хтось стати загрозою для Алькараса і Сіннера в наступному сезоні? З того, що я бачу на цей момент, – ні, якщо чесно. Хоча кажуть, що Звєрєв найбільш стабільний... Я б сказав, якщо брати за інтенсивністю, фізичною спроможністю і потужністю гри, це міг би бути Фелікс Оже-Альяссім. Але його випадок для мене, чесно, став загадкою.

Я побачив його вперше, коли йому було 16-17 років і він приїхав на Challenger до Братислави. І я з ним двічі грав у ті роки, і двічі обігравав. Але він вражав мене тоді своїм атлетизмом, здатністю генерувати силу, відчуттям м'яча і всім іншим. І що сталося далі, в наступні 5 років його кар'єри, чому саме так, а не інакше – це для мене загадка. Я дійсно був упевнений, що він з усіма своїми здібностями був би в топ-5 стабільно. У нього є вибуховий характер, техніка, було куди рости. Але він не виріс. Я все ж таки вважаю, що за потенціалом гри, якщо Фелікс почне, можливо, якісь зміни і тренуватися так, як йому потрібно, щоб грати з цими суперниками, можливо, він зуміє. Тому що все інше, що я бачу, ну...

Що я можу сказати про Джека Дрейпера? Лівша, потужний. Але я думаю, що його результати, які в нього були до травми... Я був здивований, якщо чесно. Він для мене як Кем Норрі. Для мене це дуже середній гравець, який завдяки своєму атлетизму і тому, що він шульга, а це важлива перевага, досяг неймовірних, для мене особисто, результатів, яких я від нього в житті не очікував. Ось Дрейпер – це не міні-версія Норрі, це навіть скоріше покращений Руседскі. Але він мені здається досить обмеженим у тій грі, в яку він грає. Звісно, у нього ще є час, якщо він трохи змінить свій стиль, додасть трохи більше агресії, а не очікування від своєї гри, він може бути загрозою для Алькараса і Сіннера. Однак, знову ж таки, у вдалий день, коли в нього працює подача. В одиночних прострілах він може це зробити, тому що він шульга і може відмінно подавати, він вміє ризикувати. Але якщо взяти константу, з 10 матчів він виграє максимум 2 з тим стилем, у який він зараз грає. Але це тільки моя суб'єктивна думка.

Загалом я вважаю, що нав'язати боротьбу їм зможуть тільки нові гравці, яким не буде байдуже, які сприйматимуть поразки 6:2, 6:3 як особисту образу і працюватимуть над тим, щоб це більше не повторилося. У мій час, якщо ти програвав Федереру на харді 6:4, 6:3, то люди в роздягальні справді тебе вітали, мовляв, ого, цілих сім геймів узяв. І минуло два роки, поки гравці, яких це не влаштовувало, почали щось змінювати, почали чіплятися. Перестали пити, курити, змінили свій спосіб життя, тому що було неможливо тримати такий темп. Тобто це еволюція. Я сподіваюся, що виросте покоління гравців, які будуть нав'язувати свій стиль. Тому що це все одно більше про фізику.