Леоненко: «Україна жодного разу по воротах не вдарила, а Реброву все до вподоби»

«Якщо брати турнірну таблицю, то ця гра взагалі не була потрібна Україні. Нах*ен було тоді взагалі летіти до Парижа? Зекономили б на квитках краще. Якби добре зіграли, то матч міг піти у скарбничку, когось із гравців могли кудись запросити, а так… Вийшло, що грали до першого пропущеного голу. Я взагалі не знаю, чому Реброву сподобався перший тайм, якщо ми не били по воротах і не створювали моментів? Як людям не соромно, що вони по воротах не б'ють? Що вони робили на полі? Нехай запитають себе: чи мають вони право називатися футболістами після такого?

Уявіть, син футболіста збірної України зателефонує батькові та запитає: «Тату, а чому ти сьогодні жодного разу не вдарив по воротах?» Цікаво почути відповідь.

І це далеко не перша гра, коли ми не маємо моментів. Що Динамо грає лише один тайм, що збірна. Я б ще зрозумів, якби це була команда Лобановського, коли у збірній грало 11 футболістів Динамо, а тут різні люди, і все одно без шансів. Проти Франції Ребров вже має відмовку – що це сильна команда і найголовніший матч у нас проти Ісландії».

Україна жодного разу по воротах не вдарила, а Реброву все до вподоби. Зараз ми всі радіємо, коли світло дають, а скоро радітимемо, коли Україна момент створить. А удари по воротах – це взагалі подія».