«Не знаю, як жити далі»: Мессі зворушливо звернувся до батька після його смерті

Тату, я досі не можу повірити, що тебе більше немає. До мене це не доходить, вірніше, я не хочу це усвідомлювати. Мені так важко уявити, що більше ніколи тебе не побачу, що більше не будемо розмовляти. Знаю, що ти страждав, але ти пішов занадто рано. У нас ще було так багато всього, чим ми могли б насолоджуватися разом.

Ти постійно просив мене зіграти на останньому чемпіонаті світу, за кілька днів до його початку тобі стало гірше. Це був перший раз, коли ти не зміг відвідати турнір, але мама весь час казала мені, що ти одужаєш і будеш достатньо здоровий, щоб поїхати. А я весь час казав, що ми дійдемо до фіналу, щоб ти зміг поїхати.

Щоразу, коли закінчувався матч, я чекав на твоє повідомлення, а його не було. Тоді я зрозумів, що ситуація дійсно погана. Тим не менш, продовжував думати, як пройти якомога далі, щоб дозволити тобі подивитися матч. Ми дійшли до фіналу, а тебе там не було. Я хотів виграти, щоб забрати трофей додому і показати тобі його. Але не зміг, мої ноги просто більше не витримували. Цього разу я спробував подолати свої фізичні обмеження, але не зміг. Я так і не зміг почуватися добре.

Коли я приїхав, ти думав, що ми програли фінал по пенальті. Ми так і не змогли обговорити, що сталося. Ти зовсім не зміг насолодитися грою. Ми не стали чемпіонами, але ти не уявляєш, як сильно насолоджувалися кожним матчем. І знову ти був правий: я повинен був бути там і грати. Розповідаю тобі це, тому що це було єдине, про що ми не змогли поговорити, решту ти й так усе знаєш. Ми розмовляли щодня і бачилися, коли дозволяли мої плани.

Не знаю, що буду робити без тебе, не знаю, як жити далі. Я тільки-но грав у футбол, тепер всерйоз сумніваюся, що зможу продовжувати це робити ще довго. Ти був поруч зі мною від самого початку, кінець був так близько. Чому ти не протримався ще трохи, і ми могли б закінчити це разом?

Знаю, твоє щастя полягало в тому, що ти бачив, як добре живеться твоїй родині, твоїй дружині, твоїм дітям, і, найголовніше, як я граю, не привертаючи уваги оточуючих… Так було завжди, з самого дитинства. Ти забирав мене зі всіх тренувань, як тільки повертався з роботи. Моя мама часто водила мене на них, тому що ти працював. Очевидно, ти не пропустив жодної гри. Ти страждав, спостерігаючи за моїми іграми, отримував від цього задоволення, хоча й не особливо мене хвалив.

Ти був батьком, другом і представником. Завжди був саме тією людиною, якою повинен був бути в будь-якій ситуації, ніколи ні в чому не помилявся. Незважаючи на розбіжності чи суперечки, ти завжди виявлявся правий. Зрештою, все завжди закінчувалося так, як ти казав. Мені буде дуже тебе бракувати, але ти завжди будеш поруч, особливо у вихованні моїх дітей, тому що я вчу і виховую їх так само, як ти вчив і виховував мене. Спочивай з миром і оберігай нас згори, як робив це тут. Дякую тобі за все. Люблю тебе, тату.