Ротань зізнався, що «посивів» під час матчу Полісся проти Пакша

Мабуть, сьогодні сивого волосся додалося набагато більше. Дуже тяжкий матч. Мабуть, потрібно привітати з виходом у наступний раунд. І, мабуть, так, потрібно відмітити, що це були два різних матчі. Такий, скажемо, приклад на майбутнє, що потрібно боротись у двох матчах. І сьогодні Пакш нам показав, що якраз боротьба до кінця – вона варта свічок. Тому для нас це досвід, ми повинні його відкласти і працювати на 100%, щоб такого не повторилось у майбутньому.

Тим паче, що в майбутньому на нас чекає вже Фіорентина, іменитий суперник, який за останні три роки був два рази в фіналі, якщо я не помиляюсь, і один раз у півфіналі. Мабуть, найсильніший суперник, що міг попастися, у нас. Але, скажемо так, це також наш досвід і ми повинні ментально бути кращими.

Ми повинні до цього матчу підходити з того боку, що так, вони – фаворити. Але ще раз повторюсь, на прикладі Пакша: є два матчі, є кожна гра по 90 хвилин, а можливо і більше, якщо буде додатковий час або пенальті. І нікого не потрібно боятися, особливо рахунку. Потрібно грати до кінця. І якщо на папері Фіорентина сьогодні виглядає явним фаворитом, я думаю, що ми повинні ментально підійти до матчу так, що, в першу чергу, не потрібно боятись цього іменитого суперника, а грати в свою гру.

Що стосується нашої гри проти Пакша, мабуть, сама велика проблема була в тому, що в першому матчі ми були своєю командою. Та, яка вела боротьбу, підбирала м'ячі, правильно займала позиції, грала вперед. Сьогодні, на жаль, цього не вийшло. Сьогодні ми підбирали м'ячі і повертали назад і створювали для суперника постійну позиційну гру, де вони встигали нас накривати, переходити один в один і ми самі створювали для себе проблеми.

Тому потрібно пришвидшувати гру, в першу чергу. Коли повертаєш, то треба грати вперед, щоб мати контргру. І сьогодні, на жаль, цього не вийшло. Хоча на початку я вважаю, якщо б ми забили, мабуть ця гра була б уже зовсім іншою. А так, мабуть, посивів не тільки я один.

Втома? Ну я вже казав, що ми не збираємось жалітись. Ми тут і ми хочемо тут продовжувати боротьбу, також ми хочемо працювати і в чемпіонаті України. Тому так, втома є, це все розуміємо, але нам потрібно знаходити внутрішні резерви, щоб залишатися якомога довше на євроарені, щоб ми прагнули вийти в груповий етап.

Тому для цього, як мінімум, потрібно велике бажання. Так, це мрії, а мрії іноді здійснюються. Ми цього дуже хочемо і хочемо, щоб, незважаючи на переїзди, незважаючи на втому, знаходили резерви і покращувались з кожним днем.

Руслан Ротань