Шафаренко: «Цей сезон був найскладнішим у кар’єрі – як для гравців, так і тренерів»

Були проблеми з тренуваннями, бо якщо матчі відбувалися, хай і з тривогами, то взимку були такі періоди, коли по 5-7 днів не могли вийти на лід для тренування. Ми це намагалися не озвучувати, але цей сезон точно був найскладнішим у кар’єрі – як для гравців, так і тренерів. Усе вплинуло: і морози, і обстріли, і загалом ситуація в країні. Але вважаю, що з кожним місяцем ми вдосконалювали свою гру. У нас була домовленість з командою, щоб ми виграли регулярний чемпіонат. Це не було основним завданням, але ми до цього прагнули. А в фіналі навіть після двох стартових перемог не було ніякої недооцінки суперника. Було розуміння, що треба вигравати хоча б один матч на виїзді. У першому не склалося, сумбурна гра вийшла. А вже після успіху в четвертому поєдинку стали розуміти, що швидше за все загальну перемогу уже не втратимо.

Ця ідея, перш за все, була для хлопців, не для мене. Я хочу, щоб вони розвивалися. Вигравали б ми там, чи програвали – це вже інша справа. Рівень там непоганий, є команди сильніші, з більшими бюджетами. І там ми б могли грати паралельно з чемпіонатом України. Звісно, була б втома, але це точно було б цікаво. Тоді це не вдалося реалізувати. Якщо в майбутньому можна було б так зіграти, це був би корисний досвід для всіх.

Треба їхати і грати, але маючи такий чемпіонат, який зараз є в Україні, ставити високі завдання в європейських турнірах – це самообман. Потрібно грати постійно такі матчі – мобільні, цікаві, силові. Вісім ігор в місяць, конкурентні, щоб команда росла – це потрібно, щоб потім показати щось на рівні Континентального кубка. Тому казати, що ми поїдемо і всіх переможемо, я не буду. Брати легіонерів  – це теж складне питання, яке треба обговорювати. Це і чималі гроші, не всі до нас поїдуть. І зараз така ситуація, що хочеться дати шанс нашим гравцям.