«У неї зійшлося все»: Ганна Різатдінова – про прорив Таїсії Онофрійчук, характер, стабільність і нове покоління в гімнастиці

Ірина Павлюк

Таїсія Онофрійчук стала новим обличчям української гімнастики, але її шлях – не лише про талант. Що зробило цю історію можливою, як формується справжній характер у спорті – і чому стабільність така важлива.  

Ми запитали у Ганни Різатдінової – бронзової призерки Олімпіади-2016, чемпіонки світу у  вправах з обручем, багаторазової призерки світових та континентальних першостей, яка на власному прикладі знає, як непросто бути лідером, виправдовувати очікування і залишатися собою під тиском великого спорту.

– Таїсія Онофрійчук – одне з найгучніших імен цього сезону. Що, на вашу думку, стало ключем до її швидкого прориву?

– Тая – це просто унікальний випадок. В основі – поєднання усього: генетики, характеру, тренерської роботи та злагоди в команді. Вона стрімко засяяла: їй лише 17, але вже видно, як вона подобається світові, як тримає увагу на килимі. Це не кожній вдається. Вона з тих, хто виходить зі старту в плюс і впевнено виконує програму. Таке не натренуєш – це природний дар.

– Як би ви охарактеризували Таїсію трьома словами?

– Талановита, запальна, безстрашна.

– Ви згадували, що в неї є справжній «спортивний фарт» – вона в потрібний момент збирається й робить. Наскільки ця внутрішня впевненість стала основою її прориву?

– Як казала Альбіна Миколаївна Дерюгіна: «Стабільність – понад усе». Вона виховувала це в мені, і в кожній гімнастці. Бо як би ти не подобалась суддям, якою б талановитою не була – треба виходити й робити чотири вправи чисто. Таїсія – стабільна гімнастка. І це її головна перевага.

Скільки разів бувало, що талановита дівчина все ідеально виконує на тренуваннях, але в момент старту – «замикається». Це не хвилювання – це відсутність бійцівських якостей. І тут жодна психологія не допоможе. А Тая – виходить і робить. Саме це принесло їй золото. Бо конкурентки були сильні: і німкеня, і італійка, і болгарка. Але всі вони помилилися. А Тая зробила все чисто. І не залишила шансів.

Таїсія Онофрійчук

– Часто кажуть: форма – мить, характер – усе. Наскільки у Таї зараз поєднуються обидва компоненти?

– У неї є все. Характер – однозначно. І фізична форма, і чудова програма. Вона виходить на килим – і зал встає. Це говорить само за себе.

– Яка вправа, на вашу думку, стала її візитівкою?

– Вправа з обручем під трек Майкла Джексона. Це вправа з минулих Олімпійських ігор. Її вдосконалили, трішечки змінили. Але сама композиція, вважаю, це взагалі така візитна картка, як кажуть гімнастки. Цю  унікальну вправу зробили Ірина Іванівна  з Ірішею Блохіною. Після Ігор цю вправу поширювали всі. Це унікальна вправа.

– Чи можна сказати, що саме ця вправа показала трансформацію Таї як гімнастки?

– Без сумніву. Тая – дуже емоційна. Ірина Іванівна змогла це розкрити в ній, показати світові, ось цю запальничку, яка в середині неї.  Думаю, що саме це зіграло. Тому що вона не може не подобатися, розумієте? Їй головне робити чисто. І вона це зробила, і за що й отримала свої бали. Думаю, що саме це зіграло. Тому що вона не може не подобатися, розумієте? Їй головне робити чисто. І вона це зробила, і за що вона отримала свої бали.

– І все ж, у чому ключ до цієї стабільності її? Що стоїть за таким проривним образом вибуховим? Наскільки системну роботу провели тренери?

– Тут зійшлося все: талант, працьовитість і команда. Тренери, хореографи, судді, навіть масажисти – усі працюють на результат. Але особливу роль відіграє контакт з наставником. І в Таї з Іриною Іванівною він – на дуже глибокому рівні. Це синергія. А ще – фундамент, закладений родиною.

У збірній завжди тренується багато дівчат, але «спалахують» одиниці. Так було і в моєму поколінні, і раніше. Безсонова, Годунко, зараз – Тая. Це гімнастки – унікальні. Їх вирізняє характер. Вони здатні витримати тиск, зібратися, змагатися, бути лідерками.

– Наскільки, на вашу думку, ризикованим було рішення Ірини Дерюгіної замінити Онопрієнко на Онофрійчук напередодні Олімпійських ігор в Парижі?

– Ірина Іванівна має великий досвід, і саме цим рішенням довела: вона не помилилася. Зі сторони спортсменки мені зрозуміло, як це боляче для Вікторії. Я знаю, що таке – коли з’являється молодша, сильніша. Але спорт – це про результат. І Таїсія його показала.  Ірина Іванівна зробила правильний такий хід, стратегічний. Тому й зараз ми маємо чемпіонку Європи й претендентку на олімпійську медаль.

– Зараз у збірній  збирається нове ядро. Чи є ще хтось, окрім Таїсії, хто демонструє лідерський потенціал?

– Поліна Каріка – другий номер збірної. Вона з Запоріжжя. Дуже глибока, добра, щира дівчинка. Мені вона дуже імпонує і як спортсменка, і як людина. Всі знають її потенціал, вона талановита і працьовита. Просто для кожного – свій час. Тая загорілася рано, а от я, наприклад, – лише в 19 років. До того мене взагалі ніхто не помічав.

Кожен має свій шлях. І всі гімнастки, які зараз представляють Україну – заслуговують на повагу. Вони всі піднімають наш прапор. Це вклад у розвиток нашого виду спорту.

Дуже сильне молоде покоління підростає і серед юніорок, і в групових вправах. І головне – у них вже є приклад. Таїсія стала цим прикладом. Коли в команді є такий лідер – це мотивує усіх.

Результат – це найсильніша мотивація для молоді. І це дає надію, що збірна й далі зростатиме.

– За останні роки багато що змінилося. Ви відчуваєте, що підхід до підготовки гімнасток еволюціонував?

– Так, дуже. Коли я приходила до збірної, все було по-іншому. Сьогодні – інше покоління, інший підхід. Більше уваги до самої дитини, більше психологічного контакту. Атмосфера в команді дуже здорова, і це видно за результатами: і в індивідуалках, і в групових вправах, і в юніорах. Єдине, чого не вистачає – це зборів в Алушті. Вони були дуже особливими. Але я вірю, що все повернеться.

Ганна Різатдінова

– Що, окрім результату, може стати мотивацією для дівчат у залі? Наскільки важлива постать Таї як приклад для наслідування?

– Приклади – це завжди важливо. Ми всі на когось рівнялися. І тепер вже дівчатка хочуть бути схожими на Таїсію, на Вікторію. Але важливо не просто хотіти – треба розуміти, що за цим стоїть. Якщо ти хочеш бути як Тая – треба багато працювати, слухати тренера, не поспішати. І головне – бути фанатом своєї справи. Бо багато хто мріє стати олімпійською чемпіонкою, але не кожен ставить собі запитання: а що я готова зробити, щоб нею стати?

– Ми бачили багато історій, коли очікування від спортсменки стають дуже високими. Як витримати цей тиск?

– Це дійсно складно. Я це пройшла. В Лондоні від мене нічого не чекали – я просто виступала. А в Ріо – очікування були шалені. І я дуже відповідальна людина. Якщо не привозила медалі, з’їдала себе зсередини. Хоча в спорті не буває без поразок. Але я це не одразу зрозуміла. Після Ріо я просто не хотіла нічого чути про гімнастику. Тому так – витримати очікування важко. І тут усе залежить від самої Таї, від її характеру. Це відповідальність – нести корону. Треба бути готовою.

– Що б ви порадили Таї, як тренерка, жінка, олімпійська призерка?

– Вона дуже добре справляється. У неї є підтримка, є тренери. Я можу лише побажати тримати цю планку. Бути прикладом і в залі, і на змаганнях. Не втрачати вогник. Це важко, але можливо. І я вірю, що в неї все буде добре.