Нікіта Шеремет: «Медаль Олімпійських ігор – це реально»

Влад Єфімов

Зірка 18-річного одеського плавця Нікіти Шеремета запалала досить несподівано – наприкінці минулого літа, коли він встановив світовий рекорд серед юніорів і став чемпіоном світу в цій віковій категорії.

Вже на першому своєму дорослому чемпіонаті Європи, який зараз триває, він в першому ж фіналі встановив новий світовий рекорд, вже на короткій воді. Чемпіонат ще не закінчений, але те, що в Україні з’явився плавець міжнародного класу – можна з впевненістю сказати. 

Про свій зліт до світових висот Нікіта розповів к ексклюзивному інтерв’ю для XSPORT перед стартом Євро.

ЧОРНОМОРСЬК – ОДЕСА

- Розпочав я займатися плавання у чотири роки, а згодом, коли перейшов вже в олімпійський басейн, теж в Чорноморську, зрозумів, що плавання для мене це все моє життя, – розповів Нікіта. – Саме тоді я почав повністю занурюватися у тренування і став фокусуватися на собі і на своєму відновленні після тренінгу, просто робити все, що каже тренер, навіть більше.

Згодом я переїхав до Одеси. Я ліцеї №101 формувався спортивний клас і було прийняте таке рішення, тим більше, що басейн «Динамо» був в п’яти хвилинах від школи. І я жив так само від п’яти хвилинах від школи і басейну.

Не можу сказати, що причиною переїзду було саме плавання: спорт і освіта були рівнозначні. Було важливо і навчатися, і тренуватися

Ранкове тренування, потім – до школи, далі – друге тренування.

З 8-го класу я постійно займався під керівництвом Олександри Курбанової, до цього, в різний час, тренувався також у Алли Тимофеєвої, Вадима Пенязенка і Олега Швеця.

- Чому саме кроль?

- Я, крім кролю, плавав всіма стилями: комплекс, батерфляй, на спині і брас.

Просто вийшло так, що я почав більше поглиблюватися на змаганнях в кроль і «дельфін». А після того, як я підкорегував техніку на кролі, став більше фокусуватися саме на техніці вільного стилі та батерфляї, і пішли результати.

- Ви сказали, що підкорегували техніку плавання. Як це відбувалося?

- Я добре пам'ятаю цей момент. На одному з тренувань Олег Швець мені сказав, як потрібно зробити потужніший гребок.

В той момент я плавав, так би мовити, скороченим гребком. І він сказав мені, що треба руку просто вперед, щоб був прямий гребок, щоб воду загребати, а не просто тягнути руку за собою. Я став поглиблюватися в техніку і завдяки цій роботі став швидше плавати.

Якщо не помиляюся, невдовзі став чемпіоном України на дистанції 50 метрів. Це був мій другий, чи третій чемпіонат України.

- А який результат був, пам'ятаєте?

- Так, 25,15. Це було в листопаді 2021-го року, мені тоді було чотирнадцять.

- Чому саме 50 метрів? Бачу, що 50 метрів це основна дистанція чи не з дитинства?

- Так і є. Бо на 50 метрів вистачає сили, а на 100 – ні. Треба корегувати техніку, підсилювати гребок на цій дистанції. І зараз я також працюю над технікою на 100-метрівці.

- Тобто пробуватимете сили на 100-метрівці?

- Так.

ВІЙНА. ПОЛЬЩА

- Ми поступово підходимо до 2022-го року, коли війна змінила життя багатьох людей, зокрема і ваше. Ви останні роки провели в Польщі і саме там досягли серйозного прогресу в результаті. Розкажіть, будь ласка, як відбувся ваш переїзд, де застала вас війна?

- Так, війна забрала багато життів, багато життів зламала.

У мене 24 лютого було тренування о п’ятій ранку. Я прокинувся вночі від якихось звуків. Підбіг до вікна, яке виходило на аеропорт і побачив вибухи. Вбігають батьки і кажуть збирати речі: «Ми виїжджаємо, бо почалася війна».

Пам'ятаю, спілкувався напередодні з моєю подругою, і вона сказала, що може початися війна. Ми з нею ще посміялися. Домовилися зустрітися наступного дня, але зустрілися лише через три роки.

Після початку війни виїхав до Молдови, до моїх бабусі і дідуся, які там живуть. Продовжував плавати в одному з клубів, але десь за три місяці вирішили поїхати до моєї тітки, до Норвегії, в Осло. Там ми були місяць, теж займався плавання, але ця країна дуже дорога тож було вирішено зупинитися на варіанті з Польщею. Ми написали листа до найсильнішого клубу «G8». Вони відповіли, що можуть мене подивитися. І в підсумку залишився у Варшаві. Так розпочався новий етап мого життя, моєї кар’єри.

- Який був тренувальний процес в Польщі? Я так розумію, що він став більш професіональним…

- Так, змінився сам процес тренування, змінився сам підхід до процесу. Якщо тебе щось не влаштовувало, ти міг казати про це, тренери тебе слухають, дають пораду. На початках було важко освоїтися, бо ще не знав польської. Але за півроку став більш-менш розуміти польську, міг вже висловити свої думки, і це було дуже добре для мене.

Щодо тренувального процесу. То, звісно, тренування, були важчими, ніж в Україні, тому що раніше я тренувався з людьми, які в основному плавали більш довгі дистанції. Тоді почав плавати по чотири-п’ять кілометрів за тренування. Я вставав о 4.50, тренування було від шостої до восьмої, після чого – в школу. З 9-ї до 16-ї години. Потім – друге тренування.

Перше тренування було в 50-метровому басейні, ввечері – в 25-метровому, плавали спринтерські дистанції. Почав далі працювати над технікою на 50-метрівці, а також на сотні.

ПЕРШІ МІЖНАРОДНІ ЗМАГАННЯ

- В 2023-му виконав норматив на Європейський юнацький олімпійський фестиваль – показавши на одному з турнірів 23,74, як я добре пам’ятаю.

Так я відібрався на свої перші міжнародні змагання, і відповідно підготовка до них була дуже серйозною. Збільшився обсяг тренувань – до чотирьох-п’яти кілометрів, була велика робота і в тренажерному залі – підтягування, жим лежачи, віджимання. Багато підходів, якісні повторення. Найголовніше було – викладатися на 100%.

- Відчули прогрес після такої роботи?

- Так. Я це відчув вже на самому ЄЮОФ, після півфіналу, коли я став другим. Фінал був через годину. Вийшов з води, подивився на годинник і пішов в роздягальню – сидів і просто слухав музику, намагаючись зфокусуватися на фіналі, щоб видати на дистанції всі 101%. Важко було так фокусуватися, бо завжди фінал наступного дня, а тут – лише година, і це було важко.

Я сидів в коллрумі, хотів максимально розслабитися, не думати ні про що. Я був дуже сфокусований на тому, щоб зробити все максимально краще.

І коли після фінішу побачив, що другий, з результатом 22,89, був просто щасливий. Це було неймовірно. Скинути 0,3 секунди у фіналі за годину після півфіналу – дуже важко, але я це зробив. Зробив завдяки важким тренуванням. Та й психологічна підготовка далася взнаки.

- У кого тренувалися в Польщі?

- У мене було два основних тренери – Роберт Станкевич і Томас Домжава. Також були тренери, які допомагали, в разі відсутності основних.

З 2024 року моїм єдиним тренером став Роберт, і ми разом пройшли це шлях, який завершився перемогою на чемпіонаті світу серед юніорів.

ЧЕМПІОНАТ ЄВРОПИ. ЧЕМПІОНАТ СВІТУ

- До цього був ще чемпіонат Європи серед юніорів, де ви завоювали срібло.

- Так. Але у квітні я мав певну кризу в результаті. Тоді у мене були чотири змагання поспіль, я просто зупинився в результаті. Я проплив 50-метрівку за 23 секунди і немов уперся в стіну.

Після цього зробив перерву, щоб потім сфокусуватися на чемпіонаті Європи. На Євро був не в найкращій формі, бо за місяць дуже важко зробити важку роботу, щоб добре виступити. Тож друге місце теж було дещо несподіваним.

І вже потім почав дуже важкі тренування, щоб належним чином підготуватися до чемпіонату світу. Моя головна мета була поїхати і показати, що чемпіонат Європи був тільки початок.

- На юніорському чемпіонаті Європи на початку липня ви показували результати в районі 22,20, в серпні – покращили його на 0,35 секунди. За рахунок чого досягли такого прогресу за такий короткий термін?

- Так, для дистанції 50 метрів це дуже велика різниця. Для мене, чесно кажучи, це був шок. Завдяки чому, відповім просто – завдяки важкій праці. Тренувався тоді я сам, без тренера.

- Як так вийшло?

- У Роберта була відпустка. Втім, він надсилав план тренувань, де детально розписував всі тренінги (тренажерний зал і басейн). В басейні тренувався з 9-ї до 11-ї. У понеділок, середу і п’ятницю у мене була «тренажерка», а у вівторок і четвер – було друга «вода». Звісно, було дуже важко займатися в одиночку.

- Взагалі сам? Ніхто не контролював?

- Ні.

- Не здивувала така ситуація?

- Звісно, коли про це дізнався, трохи засмутився, тому що у мене було сподівання, що я зможу ще більше спрогресувати, якщо тренер буде присутній фізично на тренуваннях – це теж мотивує і допомагає. Але я теж розумів, що він працював цілий рік без перерви, а це дуже важко. Я розумів, що йому потрібен відпочинок: відпустка із сім’єю для нього була дуже важлива.

Він хотів її скасувати, але я сказав, щоб він провів цей час із сім’єю, тому що це також важлива частина життя. Втім, під кінець цього етапу роботи, десь в середині серпня, Роберт повернувся. Потім на чемпіонаті світу кожного дня ми були на зв’язку.

Старт у мене був аж в третій день, і перші два дні я просто їздив в басейн, плавав один-два кілометри за планом, який зробив тренер. Також були відновлення, масаж і фокусування на дистанції перед стартом. Підготовка була побудована на дистанцію 50 метрів, бо в цьому виді в мене було набагато більше шансів, ніж на 100-метрівці.

- На чемпіонаті світу ви просто зробили фурор. У півфіналі – повторення світового рекорду, у фіналі – золота медаль.

- Після срібла юніорського чемпіонату Європи моєю метою було золото  чемпіонаті світу, бо для мене це був титул, заради якого я працював, який я прагнув виграти.

На такій короткій дистанції головна складова – психологія. Крім того, це й важка фізична робота – це тренажерний зал, різні силові вправи, а також дуже багато води як для спринтерів. Я плавав по шість кілометрів за одне тренування. Для спринтерів це дуже великий обсяг, зазвичай – три-чотири кілометри за тренування.

Я хотів більше, я міг більше, я робив більше, бо в мене була мета, і я прагнув ії досягнути.

Щодо часового показника, націлювався на 21,99, але вийшло ще швидше.

- Коли емоції були сильніше: коли був встановлений світовий рекорд, чи коли ви виграли чемпіонат?

- Перші сильні емоції були ще після попереднього запливу, коли я показав 21,82, встановивши рекорд Європи серед юніорів. І це мені показало, що світовий рекорд не так важко буде побити. І, коли я повернувся в номер, я був дуже зосереджений на тому, щоб максимально показати себе у вечірній сесії, тобто у півфіналі. І, коли після фінішу я побачив на табло 21,75, емоції всередині були неймовірні. Але я цього не показував. Хоча хотілось стрибати та кричати від щастя. Взагалі, робити все, що зазвичай роблять в такі моменти (сміється). Але належало ще плисти фінал, тож мав зберегти емоції.

- А ви, взагалі, емоційна людина, чи все в собі?

- Я стараюся не показувати емоцій. Коли результат дуже хороший, причому на такому рівні, то можна і показати. Ти зробив важку роботу і досяг, чого прагнув, і це, звісно, дуже емоційний момент.

А так, загалом, я спокійна людина, не показую емоцій, бо, вважаю, що це не професіонально. Професіональні спортсмени мають тримати свої емоції, контролювати їх перед початком та під час виступу. Все має бути в собі. Вже після фінішу ти можеш зробити все, що хочеш.

- Як налаштовувалися на фінал і наскільки це було хвилююче? Враховуючи, що був і світовий рекорд, і напевно вже від вас чекали перемоги.

- Так, хвилювання було... Дуже багато хвилювання.

Перед стартом в голові була тільки одна думка, чи можу я це зробити ще краще. І все було зосереджено на дистанції. Хвилювання було таке сильне, що навіть руки тремтіли.

- Як пройшло все? Старт вийшов?

- Ні, старт був дуже поганий. Через хвилювання я не склав руки і погано увійшов в атаку. Я на цьому програв, можливо, пів корпусу – італійцю і британцю. І, коли був в воді, я це бачив, але сказав собі, що не можу програти, маю наздогнати суперників.

На позначці «25 м» бачив італійця, але не бачив з лівої сторони британця. І було важко зрозуміти, перший я, чи другий. І в підсумку ми з британцем майже одночасно торкнулися бортику. Майже, оскільки він не зробив один рух і вже дотягувався до бортику. Я цей гребок зробив і завдяки цьому, виграв ці 0,03 секунди.

Я подивився на табло і побачив, що перший, і час вже був не важливий. Оскільки фінал – це не боротьба за час, а боротьба за місце. І в той момент вже просто розпирали емоції, я вже не міг їх якось контролювати, тому що це було щось неймовірне.

ЩО ТАКЕ ДИСТАНЦІЯ 50 М

- Розкажіть нам, будь ласка, з точки зору людини, яка професійно займається плаванням, що таке дистанція 50 м. З чого вона складається, за рахунок чого можна покращувати результат?

- По-перше, я вважаю, що це психологічне налаштування, все має бути максимально фокусовано на дистанції перед стартом. По-друге, це сам старт, реакція, бо реакція дуже важлива, оскільки професіональні плавці вони мають реакцію 0,58-0,60, і вони над цим серйозно працюють на тренуваннях. Далі – сам старт, відбиття тумбочки – воно має бути потужним, вхід в воду бути під хорошим кутом, щоб не просто впасти в воду, а розігнатися.

Найважливіше для мене, як я вважаю, це робота під водою та вихід з води. На юніорському чемпіонаті світу у мене вихід був дуже поганий. Один з найважливіших складників, вважаю, що це перші п’ятнадцять метрів, щоб розігнатися після старту на виході. Як це зробив Калеб Дрессел на Олімпіаді в Токіо-2020, коли він вже після старту виграв пів корпусу в усіх (на фініші він випередив срібного призера на півсекунди – 21,07 проти 21,55. – прим. авт.). П’ятнадцять метрів під водою за 4,9 секунди. Це було дуже потужно.

І наступне, третє, це дистанція, техніка, як саме ти пливеш: потужні гребки, або багато, але не дуже потужних гребків. Це вже залежить від тебе, як ти плаваєш, як у тебе виходить швидше плавати.

Також важливий фактор – це дихання під час дистанції. Професіональні плавці, взагалі, не дихають на дистанції 50 метрів. Я, взагалі, роблю два вдихи, але на чемпіонаті світу зробив три. І, якщо чесно, не знаю, чому я зробив саме три. Напевно, просто вже була необхідність третього вдиху, якось не вистачало легень. Але найкраще 50 метрів плисти на одному вдиху. І заключний складник – фініш, саме торкання. На прапорцях, тобто на останніх п’яти метрах, маю максимально прискоритися, видати з себе ще більше, на 101%, вже через біль, через цей обмежувальний бар'єр.

- Щодо болю, переходу через цей бар’єр. Це можливо натренувати?

- Так. На тренуваннях ти переходиш через цей біль багато разів, і організм вже звикає до цього і, можна сказати, знає, що може видати ще більше на фініші, на самій дистанції.

Він вже натренований так, що немає стоп-слова, яке б зупинило організм. Це все завдяки тренуванням. Якщо ти на тренуваннях робиш все, що мусиш, то організм тобі це буде віддавати на дистанції – 50, 100, або 200 м – в залежності від того на яку дистанцію ти готуєшся.

- Як ви розповіли, дистанція 50 м має чимало складників. Чи можна їх тренувати окремо. Так ведеться робота, чи по-іншому?

- Так, саме поблоково ми і працюємо. Старт, техніка, робота під водою, фініш. Кожна частина має бути відпрацьована на 100%, щоб на дистанції проблем не було.

- Сам момент фінішу, маю на увазі торкання, також відпрацьовується, чи це вже як буде на дистанції, так і буде? Чи рахуються гребки, наприклад?

- Так. Все рахується. Старт, 15-метровий відрізок під водою. Після цього професіональні плавці починають рахувати, скільки їм потрібно, щоб влучити в стіну ідеально, щоб торкнутися гребок в гребок, щоб не було ніякої затримки, не було ніяких помилок. Тобто все вже прораховано, все натреновано. Організм запам’ятовує все і робить на автоматі.

- Зрозуміло. Читав, що вас, порівнювали з олімпійським чемпіоном на дистанції 50 м Калебом Дреселем, про якого ви вже згадували під час бесіди.

- Так, таке порівняння я теж читав. Але, мені здається, це було трохи некоректно. Йшлося про те, що Калеб Дресел у віці 18 років 350 днів, тобто майже 19-річним, показав результат 21,58 секунди. Мені дев’ятнадцять виповниться лише у квітні наступного року.

- Але, плюс-мінус, ви десь поруч?

- Так, але це все статистика.

- Але, напевно, ви стежите, за результатами на великих змаганнях – Олімпійських ігор, чемпіонатів світу. Чи є думки стосовно змагань такого рівня?

- Так, впродовж останніх років я стежу за професіональним спортом, дивлюся як плавають професіональні плавці, такі як Андрій Говоров, Калеб Дрессел, Флоран Монаду, Бен Прауд. Як вони виступають, як вони тренуються, що вони роблять, щоб досягти таких результатів, як золото Олімпійських ігор, що стосується Дрессела та Манаду. Це все враховую в тренувальній роботі.

І це дуже, вважаю, мені допомагає для мотивації і для тренувань. Намагаюся робити, як вони і навіть краще. Поради, які дають топ-плавці, також намагаюсь використовувати.

- Ви кажете про поради та тренування топ-спортсменів. Вони викладають свої тренування в інтернеті?

- Така інформація є в Інтернеті, а також вони дають інтерв'ю. Кажуть, яке у них тренування, що вони роблять, щоб стати кращими, сильнішими. Вони самі викладають в соцмережі свої тренування, а також, як вони проводять свій час поза басейном.

АМЕРИКА. УНІВЕРСИТЕТ

- Наскільки я знаю, ви вже в Америці. Чому переїхали до Штатів, як це склалося?

- Це все почалося після Європейського юнацького олімпійського фестивалю-2023, але на серйозному рівні – впродовж 2024-2025-го років. Я розумів, що в Америці найсильніші команди у світі, найсильніші плавці, тренування, і університет.

Після моїх результатів на ЄОЮФ і далі, на чемпіонаті Європи у 2024-го року у Вільнюсі, я вважав, що це буде дуже хорошим кроком в кар'єрі, щоб підготуватися до Олімпіади-2028. І після цього я став контактувати з американськими університетами, які входили в топ-10. Я розглядав саме повну стипендію, щоб ні за що не платити, і в підсумку обрав університет Луїсвілл (штат Кентуккі).

- Ви саме вступили до університету, чи перевелися з іншого вишу?

- Я вступив. Я закінчив школу в Польщі та в Україні. Я вступив на спеціальність «Датаналітик і бізнес». За цією спеціальністю працює моя мама. І ця спеціальність мені теж сподобалася, бо працюєш і з комп'ютером, і з математикою, робиш аналіз даних. Мені подобається працювати з комп'ютерами, а саме програмування, і тому я вибрав цю спеціальність. Це ще й дуже престижна спеціальність, та ще й в такому університеті – це дуже добре для мене.

- Але, напевно, треба вчитися належним чином, і добре все робити. Тобто, такі варіанти, які, наприклад, можливі, в Україні, не розглядаються, так?

- Так, ви маєте працювати і на доріжці, і вчитися. Я вважаю, що тут найкраща організація навчання в світі. Тут все побудовано так, щоб ти приділяв повноцінну увагу і спорту, і навчанню. Тренування о шостій ранку, а заняття починаються тільки об 11-й.

- Розкажіть, який уклад життя в університеті, хто тренер, як зараз вже будується ваш тренувальний процес? Головне питання, напевно, у мене і, наприклад, у тих, хто, буде читати: чи сплачуєте ви за роботу тренерів, сам тренувальний процес?

- Кожен студент підписує контракт з університетом, якщо він є спортсменом.

І цей контракт залежить від стипендії спортсменів. Я отримав 100% і не плачу ні за що. За все платить університет: тренування, харчування, гуртожиток.

- Хто саме займається підготовкою спортсменів. Чи може тренер університету підготувати вас, наприклад, до чемпіонату Європи? Як це обговорюється в контракті?

- Так, звісно, тут ведеться підготовка до міжнародних змагань – чемпіонатів світу, Олімпійських ігор. Наприклад, на Олімпійських іграх-2024 від нашого університету брали участь шість спортсменів.

Є чотири тренера з плавання – спринт, середні і довгі дистанції. Також є два тренери-помічники. На кожному тренінгу присутній фізіотерапевт, який допомагає спортсменам в медичному плані. Так побудована робота.

- Тобто за рівень ми можемо не хвилюватися, оскільки спортсмени університету брали участь в Олімпійських іграх?

- Так. Можу сказати,  що головний тренер нашого університету був також головним тренером збірної США на цьогорічній Всесвітній Універсіаді. І також він був ще головним тренером збірної США і на інших змаганнях. Він вже двадцять п’ять років тренує спортсменів, і вони справді досягають дуже високих результатів.

- Скажіть, за рахунок чого вдалося отримати 100% стипендію?

- Завдяки результатам Я вважаю, якщо ти спортсмен і хочеш поступити до університету в США, то в тебе мають бути високі результати, щоб покрити повну стипендію. Але, вважаю, що ти сам маєш рекламуватися, так би мовити. Я, наприклад, сам писав в університети – відправляв листи, резюме, щоб показати, що я готовий співпрацювати, хочу перейти в університет, який згоден на мої умови. Тобто ти сам маєш ставити умови, щоб максимально отримати все, що ти можеш.

- Які результати ви маєте на увазі: спортивні результати, чи результати іспитів? Іспити же теж треба здавати?

- Треба було здавати лише іспит з англійської мови, але це було не дуже важко, бо для того, щоб поступити до цього університету був потрібен середній рівень. До інших університетів, наскільки я знаю, так само, окрім Стенфорда, може, Оксфорда, до таких університетів, в яких наука і спорт дуже сильні. Особливо наука.

- Тобто головний складник вашого вступу – це спортивний результат, так?

- Так.

СІМ’Я

- Розкажіть про роль батьків у вашому житті, наскільки це важливий складник вашого нинішнього успіху і, взагалі, в житті.

- Їхній вклад в мій успіх дуже важливий. Вважаю, що без їхньої участі я б нічого не досяг. Вони – моя підтримка на все життя, вони постійно мене підтримували, допомагали у всьому, що могли, робили все, щоб моє життя було легшим, незважаючи на всі труднощі, які в мене були. Після війни я приїхав з мамою до Польщі, а батько залишився в Україні. І таким чином, я не бачив батька вже три з половиною роки. Він бачив мої досягнення тільки онлайн. Але мама їздить на всі мої міжнародні змагання – ЄЮОФ, на чемпіонати Європи і світу. А коли рідна людина підтримує тебе на трибунах, це надає крила. Батько дивиться всі змагання онлайн, і ми постійно спілкуємося.

ОЛІМПІАДА І НАВЧАННЯ

- Які найголовніші цілі на даному етапі? Найближчі роки маю на увазі.

- Найголовніша моя мета на найближчі роки – це Олімпійські ігри-2028.

Також націлений закінчити університет і отримати американський диплом, тому що американський диплом – це один з найсильніших дипломів в світі для освіти. Дуже важливо не втрачати таку можливість. Я отримав такий шанс, можливо, один на мільйон, і не можна ніяк втрачати таку можливість, такий шанс, щоб отримати диплом на 100% фінансуванні.

- Як ви оцінюєте свої шанси на виконання олімпійського нормативу на Ігри-2028?

- На дистанції 50 м кролем норматив на Олімпійські ігри-2024 дорівнював 21,96. Мій найкращий результат (21,75) був би 12-м на Олімпійських іграх-2024. І, за таким, можна сказати, смішним співпадінням, це був би результат як раз перед Владиславом Буховим – провідним українським спринтером, який брав участь в Парижі-2024. Тож мої шанси на виконання нормативу достатньо високі.

- А якщо казати не просто про участь, а про боротьбу за медаль, а це десь на рівні 21,1-21,2 секунди. Наскільки це реально?

- Я вважаю, що в американському університеті, де я зараз навчаюся, є всі можливості для того, щоб максимально покращити мою фізичну форму, мою техніку, підводну частину – дуже багато роботи буде саме над цим. Також тренажерний зал, робота з психологом, який допомагає в підготовці. Тож я вважаю, що перед Іграми-2028-го це буде чудова підготовка, і я зможу підготуватися на максимальному рівні.

- Які цілі ставите перед собою на чемпіонаті Європи на короткій воді?

- Хочу побити рекорд світу серед юніорів, який складає 20,98 секунди. В 2024-му році я на короткій воді показав 21,55.

Я вважаю, що зараз, коли коротка вода, що більше роботи над підводною частиною, і це дуже допоможе в покращенні результату. І я буду дуже намагатися, щоб максимально приблизитися до цієї цілі, а можливо навіть перевиконати.

Нікіта ШЕРЕМЕТ

Майстер спорту України міжнародного класу.

Народився 11 квітня 2007 року в Одесі.

Перші тренери: Валентина ХЛОПЧИК, Оксана ГОЛІЧЕНКО (2012-2017).

Тренери (в хронологічному порядку): Алла ТИМОФЕЄВА, Олександра КУРБАНОВА (обидва – СДЮСШОР «Динамо», 2017-2022), Роберт СТАНКЕВИЧ («Uczniowski Klub Sportowy G-8 Bielany Warszawa», 2022-2025), Артур АЛЬБʼЄРО (Університет Луїсвілл, з літа 2025).

Досягнення: 

• Чемпіон світу серед юніорів 2025 року (50 м в/с, фінал – 21,99; півфінал – 21,75, повторення рекорду світу серед юніорів, рекорд Європи серед юніорів).
• Срібний призер чемпіонату Європи серед юніорів 2025 року.
• Срібний призер Європейського юнацького олімпійського фестивалю 2023 року (50 м в/с – 22,89).
• Чемпіон та бронзовий призер Всесвітньої  гімназіади 2024 року
• Рекордсмен світу та Європи серед юніорів на дистанції 50 м вільним стилем (басейн 50 м – 21,75; басейн 25 м – 20,84).
• Рекордсмен України на дистанції 50 в/с (на короткій воді).
• Рекордсмен України серед юнаків та юніорів на дистанціях 50 і 100 метрів вільним стилем в басейнах 25 і 50 м.

З початком повномасштабного вторгнення в Україну переїхав у Варшаву, де  виступав за «Uczniowski Klub Sportowy G-8 Bielany Warszawa».

Влітку 2025 року став студентом Університету Луїсвілла (штат Кентуккі), де й готувався до чемпіонату Європи.

В матеріалі використані фото: Каріни Добровольської, медіа Федерації плавання України