В УЄФА висловили оновлену позицію щодо війни в Україні

Можливе виключення зі змагань ізраїльських клубів у зв’язку з війною в Газі? Дивіться, перш за все, те, що відбувається з цивільними там, особисто ранить мене, вбиває мене. Це вже неможливо дивитися. З іншого боку, я не підтримую відсторонення спортсменів. Адже що може зробити спортсмен для свого уряду, щоб зупинити війну? Це дуже й дуже складно. Наприклад, заборона для російських команд діє, як я думаю, вже три з половиною роки. Чи війна зупинилася? Ні. Тож поки що я не знаю. Мушу сказати, що у випадку з росією та Україною був надзвичайно сильний політичний тиск. Зараз це більше тиск громадянського суспільства, ніж політиків, адже політики, коли мова йде про війни і жертв, дуже прагматичні. Я не можу сказати, що станеться. Розмови ведуться про все, але я особисто проти того, щоб виганяти спортсменів.

Наприклад, колишній гравець Югославії Деян Савічевич, який зараз очолює Федерацію футболу Чорногорії, сказав, що у 1992 році, коли Югославію відсторонили від участі в чемпіонаті Європи, усі гравці були проти Слободана Мілошевича. Вони були проти системи. Система була недемократичною і так далі. Але їх вигнали. І через політичні санкції наслідком стала ненависть до Заходу, яка існує й досі. У Сербії, наприклад, якщо провести референдум про НАТО, 80 відсотків будуть проти. Для мене спорт має показувати шлях, але не шляхом забороняти спортсменам змагатися. Але, якщо бути чесним, знову ж таки, у випадку війни між росією та Україною ми мали майже істеричну політичну реакцію. Ми були серед перших, хто діяв, щиро вірячи, що спорт може допомогти зупинити цю трагедію. На жаль, життя показало інше. Зараз я не бачу великої реакції з боку політиків. З боку громадянського суспільства вона величезна.

І я не можу зрозуміти, як політик, який може багато зробити, щоб зупинити бійню будь-де, може засинати, бачачи всіх цих дітей і цивільних убитими. Я цього не розумію. Ідея, що футбол має вирішувати ці проблеми? Жодним чином.

Александер Чеферін