Історія одного падіння: 10 років тому Динамо грало з Маккабі за 1/8 фіналу ЛЧ

Михайло Цирук

21 серпня київське Динамо зіграє проти Маккабі Тель-Авів у першому поєдинку плейоф кваліфікації Ліги Європи. Цей матч киянам доводиться грати через прикрий виліт від кіпрського Пафосу в третьому кваліфікаційному раунді Ліги Європи (0:1; 0:2), який опустив киян на рівень нижче.

Емоційний фон цього протистояння точно не найкращий: тотальне розчарування, критика, негатив, невизначеність і, що найприкріше, жодної впевненості у тому, що динамівці зможуть пройти цю команду.

На всьому цьому тлі вже трохи важко повірити, що трохи менше ніж 10 років тому Динамо грало з цим суперником за вихід до 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Так, це саме Динамо, яке вже чотири сезони не може потрапити навіть до основної стадії головного єврокубка не просто боролася за вихід до плейоф, а успішно туди виходила. Тож поки українські вболівальники запасаються валідолом в передчутті чергового єврокубкового матчу киян, пропонуємо трохи поностальгувати.

Останнє потужне Динамо

Памʼятний сезон 2015/16 київське Динамо розпочинало на шаленому підйомі. У минулій кампанії команда Сергія Реброва, для якого той сезон був першим повним на чолі команди, виграла золотий дубль, здобувши своє перше чемпіонство з 2009 року.

Останнє конкурентне на міжнародній арені Динамо було ще й останнім Динамо, яке витрачало гроші на футболістів. У розпорядженні Реброва були такі футболісти як Віторіну Антунеш, Александр Драгович, Мігель Велозу, Юнес Беланда, Домагой Віда, Дерліс Гонсалес.

Плюс, у розквіті сил був Андрій Ярмоленко, який у своєму праймі не поступався не те що названим вище гравцям, правий фланг оборони закривав надійний Даніло Сілва, усе ще на рівні був Олег Гусєв, свій найкращий період у карʼєрі переживали Сергій Рибалка та Сергій Сидорчук, ворота захищав легендарний Олександр Шовковський, а на позиції центрфорварда конкурували нещодавно підписаний Жуніор Мораєс та Артем Кравець.

Словом, команда дуже непогана: усе ще слабша, ніж зірковий Шахтар, але конкурувати можна. Та головне - можна конкурувати на міжнародній арені. Чи було те Динамо командою рівня плейоф ЛЧ? Навряд, але за сприятливого жеребу помріяти можна було. І цей сприятливий жереб стався: кияни потрапили в групу з кризовим Челсі, який у тому сезоні посів лише 10 місце в АПЛ, Порту та Маккабі.

На папері все виглядало так, що Маккабі - це однозначно легкі 6 балів для всіх інших команд, Челсі - майбутній переможець квартету, а от за другу путівку до плейоф змагатимуться Динамо та Порту. Тож надія була, і 10 років тому біло-сині ще були здатними виправдовувати наші надії.

Перший матч - зустріч із Порту у Києві. Лобова і дуже важлива, яка, загалом, одразу мала показати, чи зможуть кияни розраховувати на боротьбу за плейоф. Ажіотаж навколо матчу страшенний: заздалегідь і без зайвих нервів купити дешеві квитки за 90 гривень було дуже важко, втім існував лайфхак: власники сезонних абонементів мали пріоритетне право викупу своїх місць, і могли спокійно зробити це не пізніше ніж за кілька днів до гри. Так, за абонемент у підсумку довелося сплатити значно більше, але гарантія потрапляння на щонайменше три матчі групового етапу ЛЧ, якої у Києві не бачили кілька сезонів, того вартувала (Дякую батькові, за те що виділив 15-річному школяреві гроші на цю хитру схему). 

Успішний старт та вирішальний момент в Порту

Отож, перший матч. На НСК Олімпійському понад 52 тисячі глядачів, і всі вони дивуються, чому лідера команди Андрія Ярмоленка немає навіть у заявці. У медіа ширяться різні чутки: хтось каже що отруївся піцою, а хтось - що десятку киян ось-ось мають продати, тому й не заграють у єврокубках.

Замість Ярмоленка на правому фланзі атаки Динамо виходить Олег Гусєв, і саме він уже на 20 хвилині вивів господарів уперед після прострілу Гармаша. Та радість столичної публіки тривала недовго: вже за три хвилини Абубакар зрівняв рахунок.

Загалом гра вийшла жвавою, рівною, обидві команди мали моменти, тож вона могла завершитися з будь-яким підсумком. У цій рівній грі Динамо було близьким для того, аби програти, адже на 81 хвилині Абубакар скористався невпевненою грою Рибки на виході та оформив дубль.

Але поразки команда Реброва таки уникла: за хвилину до кінця основного часу Рибалка з другої спроби завантажив мʼяч до штрафного суперника, а молодий Буяльський, який лише в попередньому сезоні став гравцем основної обойми, уник офсайду та вирвав для команди важливу нічию. Після фінального свистка результат сприймався скоріше позитивно: за грою могли розраховувати на більше, але з урахуванням того, як розвивалися події, одне очко - теж добре.

Наступний матч - на виїзді проти Маккабі, і тут динамівці обовʼязково мали брати всі три бали. Власне, це й зробили без жодних проблем: на четвертій хвилині рахунок відкрив Ярмоленко, на 50 перевагу подвоїв Мораєс, і загалом кияни не залишили супернику жодного шансу.

Далі було найскладніше - спарка з Челсі. Тут Динамо, попри всі проблеми лондонців, уже було аутсайдером, і будь-які очки були за щастя. У складі команди Жозе Моуріньо виступають Аспілікуета, Террі, Кехіл, Азар, Фабрегас, Вілліан, Дієго Коста, проте в першому матчі в Києві Динамо вдається стримати цю зіркову банду та зіграти внічию 0:0.

Досить непогано кияни виглядали й у виїзному матчі в Лондоні. Наприкінці першого тайму Драгович зрізав мʼяч у власні ворота, проте гості тисли, огризалися, і на 78 хвилині досягли свого: Драгович забив і в чужі. Підопічні Реброва були дуже близькими до ще однієї нічиєї, та лондонців урятувало ідеальне виконання штрафного від Вілліана, тож це поразка 1:2: перша і остання на цьому груповому етапі.

Довго сумувати через фіаско у Лондоні не було часу, адже попереду на Динамо чекав вирішальний момент в боротьбі за плейоф. За підсумками чотирьох турів у Динамо 5 очок, у Порту - аж 10, а у Челсі 7, але є одне але. В останньому турі на Динамо чекала зустріч з ізраїльтянами, тож підсвідомо багато хто вже записував за неї +3 бали в актив киян. Челсі та Порту натомість мали завершувати груповий етап очною зустріччю, де хтось з них точно б втратив очки.

Таким чином шість очок в останніх двох матчах давали біло-синім дуже хороші шанси на плейоф, і якщо у перемозі над Маккабі ніхто не сумнівався, то от виїзний матч з Порту перетворювався на справжній фінал. І цей фінал Динамо виграло. Гра вже не була такою розкутою, адже обидві команди відчували відповідальність моменту. Однак переможцем з цієї обережної та напруженої дуелі вийшов саме український клуб.

На 35 хвилині Ярмоленко реалізував пенальті, а на 64 Ікер Касільяс не впорався з простеньким ударом Дерліса Гонсалеса, закинувши його у власні ворота. У підсумку - неймовірно важлива перемога 2:0, і двері до історичного, першого у 21 столітті плейоф ЛЧ майже відкриті.

Той самий матч з Маккабі

У паралельній грі Челсі очікувано обіграв Маккабі, тож до останнього туру лондонці та португальці підійшли з десятьма балами, а в активі Динамо було 8. Найбільш заплутаним варіантом у цій групі була б нічия Порту й Челсі в останньому турі: тоді б, за умови перемоги Динамо над Маккабі, довелося рахувати різницю мʼячів кожної з трьох команд у протистоянні з двома конкурентами.

Але нервувати через це у киян вже не було підстав: завдяки перемозі над Порту у два мʼячі найкращу різницю в цій закрутці з трьох команд мали саме біло-сині (+1), тоді як Челсі мав 0, а Порту - -1. Тож у разі, якби англійська та португальська команди розписали мирову, динамівці ще й виходили б з групи з першого місця. 

Але що там з першого, навіть вихід з другого перед початком турніру здавався мрією, а тепер до цієї мрії залишалося просто обіграти Маккабі, а жодної потреби озиратися на конкурентів не було. Перемогти Маккабі для того Динамо справді було просто, але важливість матчу все ж додавала трохи нервів: а що як перегорять, не витримають напруги, не впораються з емоціями.

Та найбільша прикрість у тому, що той історичний домашній поєдинок так і не змогли наживо побачити вболівальники. Через прояви расизму на трибунах під час матчу з Челсі УЄФА покарав киян двома матчами без глядачів, і саме цей мав стати першим. Розпачу просто не було меж, однак довелося прийняти лиху долю та дивитися гру по телевізору. Згодом дискваліфікацію таки скоротили до однієї гри, тож перший матч 1/8 фіналу проти Ман Сіті пройшов уже з уболівальниками.

Ну а вирішальна гра з Маккабі була нервовою, проте суто через історичність моменту. Уже на 16 хвилині рахунок у матчі відкрив Гармаш, і це, без перебільшення, був найважливіший гол у його карʼєрі. Одразу після забитого мʼяча Динамо втратило Ярмоленка, який отримав важку травму. Проте й без свого лідера кияни втримали мінімальну перемогу, не давши супернику створити щось небезпечне біля власних воріт.

Перемога 1:0 вивела Динамо у плейоф Ліги чемпіонів. Зараз здається, що це було в якомусь іншому житті, але ж ні: двоє творців того успіху, Ярмоленко та Буяльський, досі у складі, а ще двоє, Олександр Шовковський та Олег Гусєв, на тренерській лаві. Звісно, цього разу перемога Динамо над Маккабі не принесе нам таких емоцій, і важливість поєдинку значно менша. Проте ветерани киян точно матимуть про що розповісти партнерам та підопічним перед грою.

В матеріалі використані фото Getty images, ФК Динамо Київ.