Легіонер зворушливо попрощався з Динамо, взявши українське прізвище

Вау, навіть не знав, з чого почати. Спершу хочу сказати дякую і «дякую» українською усій Україні, усім українцям, уболівальникам Динамо, працівникам клубу та всім моїм партнерам по команді за всі ці роки – за теплий прийом, любов і підтримку, яку я відчував із першого дня. Для мене було честю носити футболку та грати за цей прекрасний і легендарний клуб Динамо Київ.

Я провів півдесятка років у цьому великому клубі, і ми пройшли довгий шлях – і перемоги, і поразки. Від доковідних і післяковідних часів до війни… ми всі разом стали сильнішими та вистояли. Вічна пам’ять усім воїнам, які віддали своє життя, захищаючи країну, – ви справжні герої 💛💙.

Якщо почну писати або розповідати все, вийде ціла книга. Усе, що можу зараз сказати, – величезне спасибі. І я не кажу прощавай, а кажу побачимось та бажаю всього найкращого команді, уболівальникам Динамо Київ та Україні як державі – ми все подолаємо. Це було не тільки про футбол, а й про життя тут. Україна – мій другий дім, адже я тепер теж українець, Бенітенко.

Дякую і Слава Україні!

Беніто