Моурінью заявив, що Трубін і Судаков важливіші за нього

Якщо колись я відчую менше радості, прокидаючись рано-вранці, щоб прийти на роботу; якщо я менше радію перемозі; якщо я менше переживаю через поразку – це буде сигнал.

Я пам'ятаю матч Ліги чемпіонів Манчестер Юнайтед – Реал, коли я був у Реалі, а сер Алекс Фергюсон – у МЮ. Я зайшов до нього в офіс перед грою і запитав: «Сере Алексе, щось коли-небудь змінюється – у плані напруги та адреналіну перед таким важливим матчем?» Він відповів: «Ні, ніколи. Все залишається таким до кінця». Минуло понад 10 років, а мої відчуття не змінились.

Сьогодні я кращий, ніж раніше. Тренер стає кращим, отримуючи різний досвід. Головну зміну в собі я бачу в тому, що на початку я був більш зосереджений на собі, а тепер не знаю… Я почуваюся більш альтруїстично. Я тут, аби допомагати іншим, а не собі. Я думаю про своїх гравців більше, ніж про себе. Думаю про клуб, радість уболівальників, а не себе.

Я ніколи не вважав себе генієм. Можливо, трохи провокатором, але не дияволом. Генієм – ніколи. Звичайно, я завжди відчував, що я маю природні здібності, які я розвивав, щоб стати хорошим тренером, як багато великих гравців.

Є матчі, де я відчував, що виграв їх завдяки собі – є моменти, рішення та стратегії до чи під час гри, які змінюють усе. Це змушує думати: «Я виграв». Але я ніколи не вважав себе генієм. Я завжди відчував себе частиною команди, а гравці важливіші за мене – я тут, щоб їм допомагати.

Жозе Моурінью