Немає приводів стверджувати про кризу. Експерт – про ситуацію в Динамо

Я вважаю, що на даний момент у Динамо взагалі проблем немає. І я вважаю, що нема ніяких підстав абсолютно говорити про якусь кризу. Я не знаю, чи там футбол в контрольних матчах це породив, чи скромна трансферна діяльність. Але, ну, на даний момент давайте по факту, от яку відправну точку ми маємо? Чисто по факту ми говоримо про те, що Динамо чинний чемпіон України, причому непереможний. Динамо не програло жодного матчу в чемпіонаті Української прем'єр-ліги минулого сезону.

Динамо зараз влітку не втратило жодного важливого ключового гравця із чемпіонського складу. Ну, Макс Дячук пішов в оренду в Польщу, але він не був основним футболістом київського Динамо. І тому я не бачу жодної підстави стверджувати, що Динамо стало слабшим порівняно із минулим сезоном. Знову ж таки, тут треба, напевно, трішки конкретизувати. Це якщо про внутрішньоукраїнський рівень говорити. Ще раз повторю, Динамо – чемпіон, який не програв жодного матчу в чемпіонаті минулого сезону. І це, якщо говорити про якість складу для внутрішньоукраїнського рівня.

Те ж саме і тренерської ідеї, до речі, стосується. Вам може подобатись, а може не подобатись тренерська ідея, там стиль гри Олександра Шовковського. Факт в тому, що він дає результат. Факт в тому, що на табло, це найголовніший факт. А якщо про перспективу говорити, я вважаю, що Динамо не стало і сильнішим порівняно з минулим сезоном.

З Хамруном Динамо Шовковського в цілому зіграло як Динамо Шовковського. Без шоу, спокійно, не вишукано, ні, не вишукано, навіть скромно, але з ідеальним результатом у підсумку. Той випадок, коли, ну, це була справді перемога на класі. Не без питань до того класу, але все-таки на класі. Створили багато моментів. Факт. До реалізації є претензії. Тут теж факт. Тут я з Шовковським погоджуюсь.

Але є ще один нюанс. В таких іграх тренерському штабу на початку сезону корисно все-таки було б використати максимальну можливу кількість гравців. Ну, знаєте, як говорять, щоб дати максимально великій кількості футболістів відчути ритм, дух, тонус того офіційного матчу. Але Шовковський, якщо ви звернули увагу, зробив тільки чотири заміни. Причому Бражко і Пономаренко вийшли на поле тільки на 80-й хвилині, тільки після того, як перевага в рахунку стала комфортною, коли рахунок став 2:0. А став 2:0 він тільки на 76-й хвилині, тобто до 76-ї хвилини, коли Буяльський забив цей другий м'яч, з рикошету, до речі, забив другий м'яч.

По грі Динамо домінувало. Так, вони створювали моменти, але на табло ж найбільш ключові цифри на табло, а там було тоненько. Глобально ми говоримо про те, що, перемога 3:0 навіть перед матчем-відповіддю, так, попереду ще один матч, вона точно всі ці незначні нюанси нівелює. Як мінімум для нас, вболівальників, для Шовковського не повинна була б, а для нас так нівелює. І в принципі, на мій погляд, київське Динамо показало, як саме український клуб, власне, і повинен закривати ігри з такими «гігантами» європейського футболу калібру Мальти.

Віктор Вацко