Новий тренер Динамо – про матч Азербайджан – Україна: «Інакше як провалом не назвеш»

Дуже погано, що не виграли. Сама гра, вибір складу і те, як була побудована гра, інакше як провалом не назвеш. Азербайджан захищався, як мінімум п'ятьма захисниками, а ми поставили чотирьох центральних півзахисників і лізли через середину. Там купа народу, де навіть дихати складно. Також у першому таймі використовували більшою мірою лівий фланг, а про Коноплю забули. Після перерви вже був задіяний правий фланг, ніби команда боялася головного тренера, атакуючи подалі від його очей. Ширини не було, швидких атак теж не було, а при втраті м'яча був відсутній контрпресинг.

Показовий момент був у другому таймі, коли Забарний біля штрафного майданчика суперника втратив м'яч, а сім футболістів у жовтих футболках просто на це дивилися. Передачі були дуже дрібними, центральні півзахисники Бондаренко і Очеретько бігали до захисників і забирали м'ячі. А попереду нікого не було, всі скупчилися в центрі. Я не знаю, за рахунок чого збірна України хотіла перемогти в цьому поєдинку. За рахунок класу? Але цей варіант не пройшов.

Пенальті у ворота Азербайджану? Складний момент. На мій погляд, мінімальне порушення правил було. Це повинен вирішувати арбітр. Хоча варто відзначити, що Ванат не встигав до м'яча. Але впевнений в одному, що в центрі поля суддя б свиснув фол.

Українці грали собі в квадрат на 75% володіння. Підходять до штрафного майданчика суперника і втрачають м'яч, хоча в цій зоні все потрібно робити на порядок швидше, чого у футболістів збірної України не спостерігалося. Агресії в атаці не було. Один раз Зубков нормально зіграв один в один і в результаті стався гол.

Мене дивує те, що перший тайм ми весь час провалюємо. Можливо, аналітична група неправильно доносить інформацію. Адже всім було відомо, що Азербайджан буде стояти в обороні. Її потрібно розтягувати, а ми робили навпаки. Другий тайм був трохи кращим. У мене таке відчуття, що все аналізується в перерві, а не перед грою.

У команди, яка багато обороняється і потім-таки пропускає гол, психологічний стан падає до нуля. Класні команди в цей час добивають суперника. А збірна України відійшла і почала катати м'яч. Виходить, що гравці не вірять, що можуть забити два м'ячі. Тим більше Азербайджану. Я цього не розумію.

Ми всі хочемо більшого від цієї команди. А як його чекати? Хоч якийсь рух вперед повинен бути. Гра не змінюється з чемпіонату Європи. Все одне й те саме. У кожної команди повинен бути свій стиль. Але чи впізнаємо ми збірну України, якщо переодягнемо її в інші футболки, питання. Може, в мені говорять емоції і не все так погано, не знаю.

Як заміни у другому таймі посилили гру? Навал в кінці матчу, коли в штрафну побігли Забарний і Матвієнко. Судаков після забитого м'яча загубився на полі. Шапаренко назад часто повертався. У грі «синьо-жовтих» не було цілісності.

Всі у складі збірної України зіграли, приблизно, на одному поганому рівні. Одним словом, не змогли обіграти найслабшу команду нашої групи. Вже і поле винне, може, і вітер весь час дув у наш бік. Виправдань можна знайти безліч, але результату немає. Щось потрібно змінити, може ставлення до справи.

Це, звичайно, різні речі, але якщо судити по грі і результатах нашої головної команди країни, у якої поки що не видно прогресу, то є частка правди в тому, що вона у психологічній ямі. Ми вже не знаємо, чи може збірна України обіграти аутсайдера, в грі немає запасу.

Якщо є теоретичні шанси, то вони є й практичні, тому залишається тільки сподіватися, що збірній вдасться їх реалізувати. Аби тільки не було аналізу заради аналізу. Ось після Франції зробили висновки і вже зіграли внічию. Ми не дали бій Азербайджану, а суперник зміг це зробити, – підсумував Яшкін в інтерв'ю Sport.ua.

Артем Яшкін