Гідний виступ з присмаком втраченої можливості: підсумки першого розіграшу Ліги націй для України

Михайло Цирук

Парадоксально, але історичний, перший для себе розіграш Ліги націй збірна України примудрилася завершити на мінорній ноті. Парадокс, власне, в тому, що на турнірі, де від синьо-жовтих особливо нічого не чекали, а фініш не на останньому місці та уникнення вильоту перед початком змагання вважався б нормальним результатом, підопічні Рауля Лосано спочатку підняли планку очікувань максимально високо, а потім не змогли взяти цю висоту, розчарувавши себе і вболівальників.

Фішка українського вболівальника в тому, що він дуже швидко забуває про хороше й звикає до цього, починаючи сприймати це хороше, як належне. Мабуть, аби не отримувати купу хейту на свою адресу, нашим командам у будь-яких видах спорту справді треба грати погано та програвати з самого початку: тоді ніхто нічого від них не чекає й у кінці не розчаровується. Погодьтеся, якби команда провалила весь турнір, а в кінці героїчно уникла останнього місця, всі б її хвалили й дякували за характер.

У цьому ж контексті можна згадати й те, якого прочухана навесні отримала збірна України з хокею за поразку в останньому турі та невихід в елітний дивізіон на наступний ЧС. Власне, обидва випадки чимось схожі, бо наочно демонструють, що які б сенсаційні результати не демонструвала команда на куражі, проти рівня не попреш, і якщо його, на цей момент, не достатньо, ми не можемо ні на що розраховувати та ні в чому бути впевненими.

Чудово, коли команда стрибає вище голови та дає надію, проте потрібно усвідомлювати, що подібне щастя може закінчитися будь-якої миті, навіть коли до мети залишається зробити один крок. Отож, свій останній крок до плейоф Ліги націй збірна України з волейболу не зробила, проте це жодним чином не скасовує того, що команда Лосано видала класний турнір, який подарував нам купу позитивних емоцій.

Яскравий турнір з проваленим фінішем

Сюрпризи від збірної України на цьому турнірі розпочалися з самого старту. Суха перемога у матчі проти США (25:22; 25:20; 25:23) та успіх в наступному матчі проти Куби (3:2) одразу підняли наш рівень очікування від команди. Далі були дуже конкурентні поразки на тай-брейках від потужних Бразилії та Ірану, проте загалом перший тиждень показав, що ми точно не чужі на цьому святі волейболу.

Другий ігровий тиждень синьо-жовті розпочали з очікуваної поразки від Франції (0:3), однак далі все пішло як по маслу: перемоги над Туреччиною (3:0), Японією (3:2) та Болгарією (3:1). Таким чином до вирішального тижня наша команда підходила з 16 очками та пʼятьма перемогами, і думки про плейоф ставали все більш сміливими та навʼязливими.

Ще більше повірити в себе змусив перший матч заключного, четвертого ігрового тижня. У напруженому 5-сетовому поєдинку з інтригою до останнього розіграшу Україна перемогла Нідерланди та, по-перше, офіційно гарантувала собі збереження прописки в Лізі націй на наступний сезон, а по-друге, наблизилася до плейоф на відстань кроку, проте зробити його так і не судилося.

Після Нідерландів була чергова на цьому турнірі поразка, за яку не соромно. Українці змогли дати бій чемпіонам світу Італії, відігралися з 0:2 та здобули один бал, хоча до цього ніколи в історії не вигравали в цього суперника навіть сету. Мрія здавалася все ближчою, адже попереду залишалися матчі з аутсайдерами - Сербією і Канадою.

Та в останній момент збірна України таки не впоралася з тиском. Перед зустріччю проти України Сербія посідала останнє місце в турнірній таблиці, тож була змушена відчайдушно боротися за життя. Наша команда була доволі явним фаворитом зустрічі, однак стримати цього пораненого звіра, на жаль, не зуміла. Суха поразка 0:3 без реальної  боротьби в жодному з сетів, купа помилок і повний провал, після якого самі гравці не стримували емоцій.

Останнім шансом врятуватися був 12-й поєдинок проти збірної Канади, але там усе склалося не набагато краще. Цього разу всі сети були близькими, проте поразка 1:3 не залишила синьо-жовтим жодних надій на плейоф. У підсумку у своєму першому розіграші Ліги націй збірна України посіла девʼяте місце, припинивши боротьбу після основного етапу.

Якби нам сказали про такий результат до початку турніру, його б точно вважали близьким до ідеального. Але ж апетит приходить під час їжі, і коли до виконання плану максимум лишалося зовсім трохи, цей підсумок, звісно ж, сприймається дещо по-іншому.

Вчімося цінувати те, що є

Та навіть попри те, що збірна України спочатку дала нам надію, а потім не виправдала її, за цей турнір команда точно заслужила на подяку. Це був наш перший досвід на такому рівні, і команда довела, що вона гідна бути тут. Рівень фіналу восьми синьо-жовті поки не тягнуть, але в цьому немає нічого страшного. Головне, що наша збірна на правильному шляху.

Тепер вся увага на чемпіонат світу, а в Лізі націй на команду буде цікаво подивитися вже в наступному сезоні: чи втримаємо цей рівень? А, можливо, замахнемося на більше? До слова, в наступному році в Лізі націй можна буде вболівати одразу за дві українські команди. Посівши 15 місце у світовому рейтингу, жіноча збірна України стала найвищою серед команд,  які раніше не брали участі в турнірі, та отримала право виступити в наступному розіграші. Тож український волейбол на підйомі, чи не так?

У матеріалі використані фото Getty Images, CEV