Новий тренер Динамо вже вчить українську мову

Мені тут уже трохи легше. Вчу мову. Побачив певні речі на власні очі, і мій світогляд значно змінився. Насправді, він значно змінюється щодня. Чесно кажучи, я уявляв усе це трохи інакше. Навіть незважаючи на те, що зовні місто функціонує, загалом, нормально, і життя, начебто, тече, як зазвичай, день у день. Водночас тут дуже сильно шанують пам’ять усіх тих, хто боровся за свою країну. І є багато-багато місць із фотографіями, фотографіями людей, які загинули на фронті. Їхній вік особливо впадає в очі: дуже багато молодих людей — 19, 18, 20 років. Тож це дуже помітно.

А перед першим матчем, на якому я тут був, усе почалося з того, що клуб вшанував пам’ять уболівальників Динамо, які загинули на фронті. Була хвилина мовчання, а рідних цих уболівальників запросили на поле. Футболісти подякували їм за захист України. І були, звісно, фотографії. Усі ці хлопці дійсно дуже, дуже молоді...

Не можу сказати впевнено, що я був готовий до всього цього, тому що щодня бачиш щось ненормальне і неприродне. І я дуже не хотів би, щоб те ж саме сталося в нашій країні, тому що дійсно жахає.

Думаю, саме в цьому і полягає роль усіх футбольних змагань тут. Видно, як сильно це потрібно людям, як сильно їм потрібна перерва від цієї важкої реальності, від цього важкого повсякденного життя. Це, мабуть, найважливіша роль чемпіонату України наразі, тому що я це бачу на власні очі і знаю, про що говорю. Ситуація складна, тому що багато хто або втратив когось на війні, або у них хтось зараз на фронті. І на ці 90 хвилин люди, можливо, отримують перепочинок, – передає слова Кендзьорека Dynamo.kiev.ua з посиланням на ефір Radio TOK FM.

Мацей Кендзьорек