«Я не прощаюся»: Погранична оголосила про завершення кар'єри

Хочу сказати вам одну важливу для мене річ – я завершую кар’єру у великому спорті.

Я довго наважувалася на це рішення й підбирала правильні слова, адже це дуже вагомий момент у моєму житті. За ним стоїть величезна частина мого шляху, багато років праці, переживань, травм, перемог і поразок.

Розумію, що зараз, у такий важкий для нашої країни час, коли щодня ми переживаємо обстріли, втрати та страшні новини, ця подія може здаватися не найважливішою. Але для мене це особливий момент, яким я хочу з вами поділитися.

У 2008 році, коли мені було 5 років, я вперше прийшла в зал на художню гімнастику, у 2010 році я вперше поїхала на міжнародний турнір, в Угорщину. У 2016 році я стала членом юніорської збірної України. У 2019 році я стала членом національної збірної…

За цей час було безліч різних змагань і доленосних етапів.

Три речі мене втримували у цьому шаленому «марафоні з бар’єрами»: любов до гімнастики, любов до України і любов та безумовна підтримка моїх рідних і близьких.

Мені неймовірно пощастило зустріти саме тих людей, які змогли розгледіти в мені потенціал: я мала надзвичайно мудру, мужню і дуже цілеспрямовану тренерку. Але звичайних букв і слів завжди буде замало, щоб описати наш шлях і мою вдячність Ірині Рудій.

Дивовижна Людмила Яковенко, яка в такому ранньому віці побачила в мені цю іскру і почала вселяти мені любов до гімнастики.

І я ніколи не забуду, які складні та виснажливі були уроки хореографії з Анною Гаврилівною Сопруновою, але як майстерно і точно вона шліфувала і відточувала в мені техніку та грацію кожного руху.

10 років перебування в національній збірній, крім усього іншого, стали серйозним випробуванням гідності та вірності цінностям. Здається, впоралася.

Усі ці роки я мала величезну підтримку від батьків. Неймовірно їх люблю. Я мала надзвичайно цінну підтримку від їхніх друзів. І моральну, і матеріальну. Величезна їм за це дяка.

Окрема подяка моїм фанатам, чия сила і любов тримала мене.

Я все життя буду вдячна тим, хто допомагав і вірив у мене. Також дякую тим, хто заважав і знецінював – самі того не розуміючи, ви загартували мій дух і волю.

Я з вами не прощаюся, а сміливо йду у нові етапи свого життя. До зустрічі!