«Я з тебе зліплю футболіста». Ексгравець Динамо поділився враженнями від роботи під керівництвом Кварцяного

Кварцяний казав мені: «Приїжджай до нас у Ялту, потренуємося, і вирішиш для себе, сподобається тобі чи ні – і підпишемо, бо ти мені подобаєшся як гравець. Я кажу: «Ну, добре». Вже місяць сиджу без команди, думаю: «Добре, варіантів ніяких немає».

Перший місяць він людину не взагалі чіпає, ти – Пеле. А потім як почне… Я приїжджаю в Ялту на збори, ввечері засинаю. Тут о 6 ранку адміністратор: «Вставай». – «Куди?» – «На пробіжку». Думаю: «Яку пробіжку?». Ми о 6 ранку побігли по тропі, 45 хвилин, ще 15 хвилин якоїсь розтяжки, розминки.

Закінчили, йдемо снідати. Поснідали, не встигаю до номеру дійти, переодягнутися, хоча б форму цю скинути, кажуть: «Пішли». – «Куди?» – «На другу». – «В сенсі, на другу?» – «На друге тренування, на поле». Потім обід, година-дві перерви – і третє тренування.

І ось так шість днів. Я на шостий день кажу: «У мене там університет» – а сам на заочному вчився, – «Мені треба додому їхати, здавати щось». Він каже: «Ну, давай. Тоді взимку побачимося. Мені сподобалося, підпишемо контракт». Ніяких варіантів не було, то я приїхав і підписав контракт з Волинню на три роки.

Він не казав, що саме сподобалося. Каже: «Високий центральний захисник – мені такі подобаються. Приїжджай до мене – я з тебе зліплю футболіста». Від нього вислухав усе, що можна було, тепер готовий до всього.

Пам’ятаю, якось їхали з Запоріжжя, здається, програли Металургу. Їхали потягом, повернулися в Київ, пересідаємо зранку в автобус, щоб доїхати до Луцька. А він злий після гри, не може заспокоїтися, ходив і всім пихав. Заходимо в автобус, ззаду сідаємо, і хтось: «Хі-хі». Він підходить, каже: «Ви що там…» – і мат-перемат. «Програли – а ви ще тут хі-хі, хі-хі».

Потім два метри проходить, розвертається, каже: «Нємчанінов – з автобуса» – «А як я доїду?» – «Дивись, там маршрутка – доїдеш». Всі дивляться на нього – як так можна? Він сів, посидів хвилину, повертається, каже: «Польовий – за ним». Двох чи трьох ось так відправив, вони своїм ходом добиралися. Сказав: «Щоб завтра були на тренуванні, якщо не будете – оштрафую».

Нємчанінов мені потім розповідав: «Це в мене не вперше. Я з Ужгорода ще сам добирався». Були часи, коли ми на літак сіли – і долетіли до Рівного. Він каже: «Я на маршрутці своїм ходом до Луцька».

Мене рази три, мабуть повертав до команди. Не сподобалася гра чи на тренуванні щось: «До дублю. З’явиться характер – візьмеш свисток, свиснеш мені, і я тебе поверну назад». Щось не сподобалося – одразу в другу команду йди, там потренуйся.

Броніки застав. Грав у броніках, як добрий день. Він каже: «Нормальні команди грають Лігу чемпіонів, Лігу Європи, а ми будемо на область грати». Видав броніки – і по тайму граємо.

Артем Шабанов