«Я була в шоці»: Міланія Кохан – про неймовірну перемогу на ЧЄ U-18, поради брата Михайла та плани на Олімпіаду

Анастасія Буджак

Українська метальниця молота Міланія Кохан в ексклюзивному інтерв’ю XSPORT.ua розповіла про емоції від дебютної перемоги на чемпіонаті Європи U-18 у Рієті.

Також юна легкоатлетка розповіла, як їй у тренуваннях допомагає брат – олімпійський призер Михайло Кохан, поділилася особливостями психологічної підготовки до стартів та висловила чітку позицію щодо повернення російських і білоруських спортсменів до міжнародних змагань.

— Спершу вітаємо тебе з нещодавньою перемогою! Це був твій дебют за національну збірну України на міжнародній арені. Що ти відчула, коли вперше вийшла в сектор саме у формі збірної?

— Я була дуже рада, що маю таку можливість представляти нашу країну на міжнародній арені. Мала чудовий настрій і встановила особистий рекорд (personal best). Також відчувала багато сил, адже ми з батьком, який є моїм тренером, довго йшли до цієї нагороди, сумлінно тренувалися та виконали величезний обсяг роботи. Тож я була дуже задоволена, що змогла виграти ці змагання та принесла нагороду рідній Україні.

— У кваліфікації ти одразу зафіксувала 68,05 м і вийшла до фіналу з найкращим результатом. Чи додало це впевненості перед вирішальним днем? Чи, навпаки, з’явився додатковий тиск через статус головної фаворитки?

— Ні, першу спробу в кваліфікації я зробила дуже легко, не довелося прикладати максимум зусиль. Тому просто виконала кваліфікаційний норматив і пішла відновлюватися до готелю.

— Фінал вийшов дуже драматичним. В останній спробі француженка Луанна Родріг метнула на 68,91 м і тимчасово перехопила лідерство. Що відбувалося в тебе в голові в той момент? За рахунок чого вдалося зібратися та відповісти переможними 70,19 м?

— М’яко кажучи, я була в шоці. Не одразу змогла змиритися з інформацією, що опустилася на друге місце, а вона стала лідеркою. Тож довелося швидко зібратися з думками, налаштуватися та вдало виконати цю шосту спробу.

— Ти вперше в кар’єрі відправила молот за 70-метрову позначку, встановивши четвертий результат сезону у світі. Чи очікувала від себе такого гросмейстерського результату саме в Рієті? Яка твоя наступна мета з тренерами?

— Мабуть, я очікувала на цей результат, бо вже давно хотіла метнути за 70 метрів. Налаштувалася відповідним чином. Усі п’ять спроб до цього були в районі 66-67 метрів, тож дуже хотілося розкрити потенціал. Мені це вдалося, тому я неймовірно щаслива.

Про конкретні плани на майбутнє поки що детально розповідати не хочу. Зараз максимальну увагу приділяємо тренуванням та найближчим стартам.

— Твій брат Михайло Кохан — олімпійський призер і один з найкращих метальників світу. Наскільки активно він залучений у твій тренувальний процес? Він суворий порадник?

— Так, він іноді допомагає мені на тренуваннях із технікою, якщо я чогось не розумію, завжди підкаже та дасть пораду. Коли робимо вправи на імітацію метання молота, він разом з батьком завжди поруч.

— Чи буває таке, що ви детально розбираєте виступи саме з Михайлом?

— Так, буває. Цей виступ ми теж з ним розбирали. Він сказав, що я зробила добре, а де припустилася помилок – ми зробили повноцінний аналіз моїх метань.

— У медіа тебе часто презентують саме як «сестру Михайла Кохана». Чи немає внутрішнього бажання якнайшвидше зробити так, щоб у заголовках лунало суто твоє ім'я?

— Та ні, все добре. Звісно, хочеться ставати кращою та доводити всім, що я спроможна досягати висот самостійно.

— У багатьох спортсменів є свої ритуали або забобони перед виступами. Чи маєш ти якісь особливі традиції?

— Традиції? Напевно, ні, у мене все за графіком та планом – чітка розминка, підготовка та правильний настрій.

— Що відбувається в голові професійного спортсмена перед вирішальним кидком? Коли заходиш у сектор, ти повністю відключаєш думки і працюєш на автопілоті чи детально прораховуєш кожен рух і поворот?

— Буває по-різному. Інколи я повністю «відключаю мозок» як, наприклад, у своїй шостій переможній спробі. А перед змаганнями, звісно, проговорюю все подумки, що і як буду робити, як заходитиму в сектор і випускатиму снаряд.

— Як стараєшся заспокоїтися, коли відчуваєш сильне хвилювання перед стартом?

— Намагаюся зробити все так само, як і на тренуваннях. Насправді нічого страшного тут немає – потрібно просто вийти, показати все, що ти напрацював, і викластися в секторі на всі 100%.

— Ти зараз тренуєшся в Україні чи за кордоном?

— Наразі разом з Михайлом та батьком ми перебуваємо за кордоном.

— Сумуєш за тренуваннями вдома?

— Так, дуже хотілося б повернутися. Гадаю, наприкінці літа ми приїдемо на тренувальний збір у Конча-Заспу, адже мені потрібно готуватися до Олімпійських ігор.

— Зараз у багатьох видах спорту намагаються повернути росіян та білорусів. Що ти відчуваєш з цього приводу і як налаштовуєшся на потенційне перебування з ними в одному секторі?

— Я ставлюся до них виключно негативно і взагалі не розумію, навіщо їх повертати. Без них змагатися набагато краще та чесніше.

World Athletics залишила в силі відсторонення спортсменів із росії та білорусі.