За всю історію українського футболу можливість перейти до європейського топ-клубу у статусі зірки, за яку віддали непогані гроші, випадала небагатьом гравцям, а підтвердити цей статус взагалі змогли одиниці. Багато наших співвітчизників, які просто неймовірно виділялися в УПЛ, потрапляючи на найвищий рівень, на жаль, губилися і не могли розкрити свій потенціал якнайкраще.
Коли сьогодні ми говоримо про провальний старт українця в топовій команді, першим на думку, звичайно ж, спадає Михайло Мудрик, який ніяк не може закріпитися в основі лондонського Челсі, який заплатив за нього просто неймовірні гроші.
Звичайно, Мудрик ще досить молодий, щоб виправити цю ситуацію, проте він – далеко не перша та явно не остання українська зірка, у якої на рівні грандів з топ-5 ліг якось не пішло. Пропонуємо згадати ще кілька українців, чия кар'єра у найкращих клубах Європи зовсім не задалася.
Андрій Воронін
Легендарний нападник у пошуках футбольного щастя перебрався до Німеччини ще у дитячому віці, а вже у 18 років дебютував у Бундеслізі у складі Борусії Менхенгладбах. Далі у кар'єрі Вороніна був успішний період виступів у другому за силою дивізіоні німецького футболу за Майнц, виклик до збірної України, повернення до елітного дивізіону у складі Кельна, який все ж таки не зміг закріпитися там надовго, і три досить успішні роки в Байєрі, де Воронін провів 92 матчі і забив 32 голи. Після цього на форварда звернув увагу англійський Ліверпуль, який підписав його у статусі вільного агента. Однак такий рівень і конкуренція виявилися непосильними, і Вороніну досить швидко довелося зменшити планку. Вже наступного року українець вирушив в оренду до Герти, де знову опинився у своїй стихії та забив за сезон 11 голів, які допомогли команді посісти четверте місце у Бундеслізі. Однак, повернувшись до Ліверпуля, гравець знову сів на лаву запасних, і в 2010-му році опинився в московському Динамо, що, по суті, ознаменувало кінець його кар'єри на найвищому рівні. Виступи Вороніна в Європі точно не можна назвати провальними, адже в середніх командах Німеччини, які навіть борються за єврокубки, він був досить успішним і залишив свій слід у німецькому футболі. Однак спроба зробити крок на наступну сходинку все ж таки виявилася невдалою, і саме провал у Ліверпулі дає підстави включити Вороніна в цю добірку.
Сергій Ребров
У період, коли легендарне Динамо Валерія Лобановського діставалося півфіналу Ліги чемпіонів, Сергія Реброва ставили в один ряд з Андрієм Шевченком, а в чергу за талановитим нападником вишиковувалися найкращі клуби Європи. Однак досягти таких висот, як зірковий партнер з київської команди, Реброву, на жаль, не вдалося. Влітку 2000 року нинішній наставник збірної України за чималі, на той час, 11 мільйонів фунтів перейшов до лондонського Тоттенгема. Контракт зі шпорами було розраховано на п'ять років, проте успішним для українця виявився лише перший сезон у команді, в якому він провів 36 матчів у всіх турнірах та забив 12 голів. Але після зміни головного тренера Ребров перестав отримувати ігровий час. Спочатку нападника віддали в оренду у Фенербахче, потім була спроба реабілітувати англійську кар'єру у Вест Гемі, однак і вона виявилася невдалою. Після закінчення контракту з Тоттенгемом Ребров повернувся до київського Динамо і більше на топовому рівні не був помічений.
Дмитро Чигринський
Ставши одним з лідерів оборони найкращого в історії донецького Шахтаря, який у 2009-му році виграв Кубок УЄФА, Дмитро Чигринський цілком закономірно потрапив у поле зору найсильніших клубів світу. На старті сезону 2009/10 його за 25 млн. євро купила сама Барселона, проте стати для каталонського клубу важливим гравцем українцю, на жаль, не вдалося. У складі іспанського гранда Чигринський провів лише один сезон та 18 матчів у всіх турнірах. Однак навряд чи можна критикувати хоч одного захисника світу за те, що не зміг виграти конкуренцію у когось з легендарної пари Пуйоль-Піке. Повернення футболіста до Шахтаря вийшло дуже спонтанним. Як пізніше зізнавався сам Дмитро, Хосеп Гвардіола продовжував йому довіряти та розраховувати на нього, проте через борги клубу потрібно було розвантажити зарплатну відомість, та запропоновані гірниками 15 млн євро за оборонця, який майже не грає, виглядали надто привабливо, щоби відмовитися. Таким чином кар'єра Чигринського на найвищому рівні закінчилася до ладу не розпочавшись, адже після переїзду до Донецька гравець більше ніколи не потрапляв до таких команд.
Євген Коноплянка
Провал європейської кар'єри Євгена Коноплянки – справжня трагедія українського футболу, адже очікування від одного з головних талантів країни та багаторічного лідера Дніпра були просто неймовірними. Як можна було не продати футболіста, на якого свого часу був просто неймовірний попит з боку грандів світового масштабу на кшталт Ліверпуля – питання риторичне. Для того, щоб піти на підвищення, Коноплянці довелося чекати закінчення контракту з Дніпром у сезоні 2014/15, хоча по-доброму на цей момент він мав уже рік грати в АПЛ. На щастя, остання кампанія Коноплянки в Україні вийшла дуже яскравою: Дніпро виграв бронзу чемпіонату та дійшов до фіналу Ліги Європи, а сам Євген увійшов до символічної збірної турніру. На вільного Коноплянку претендували багато клубів, і, можливо, Севілья, яка штампувала перемоги в ЛЄ одну за одною, була не найочевиднішим із варіантів, проте гравець вибрав саме його. Початок кар'єри в Іспанії вийшов досить яскравим: у дебютному матчі, в якому клуб виборював Суперкубок УЄФА з Барселоною, українець відзначився забитим м'ячем, також йому вдалося забити у своїй першій грі в ЛЧ через 19 секунд після виходу на заміну. Перший сезон Коноплянки у Севільї вийшов цілком непоганим, але далі розпочався різкий спад. Після виходу з команди Унаї Емері новий тренер Хорхе Сампаолі не знайшов для українця місця у складі, і він вирушив в оренду у Шальке. Своєю грою Євген навіть зумів переконати німецький клуб скористатися правом викупу та провести повноцінний трансфер, проте три сезони Коноплянки у Німеччині, незважаючи на 57 зіграних матчів Бундесліги та срібні медалі кампанії 2017/18, важко назвати визначними для футболіста. Після Шальке Коноплянка перебрався до Шахтаря, однак у донецькому клубі остаточно провалився та опустив планку ще нижче: до чемпіонатів спочатку Польщі, а потім в Румунію.
Андрій Ярмоленко
Історії Ярмоленка та Коноплянки багато в чому схожі. Поки що другого найкращого бомбардира збірної України теж перетримали і продали явно не на піку кар'єри, але хоча б продали, заробивши рекордні для Динамо, на той момент 25 млн євро. Після довгих років лідерства у київському клубі, протягом яких чутки відправляли футболіста то до одного топ-клубу, то до іншого, у сезоні 2017/18 Андрій все ж таки перейшов до дортмундської Борусії і уклав з нею контракт на п'ять років. Проте шанси українця знайти місце під сонцем у досить зірковому складі джмелів остаточно перекреслили травми. Незважаючи на них, у своєму першому сезоні в Дортмунді Ярмоленко відіграв у 26 матчах у всіх турнірах, набравши 12 очок за системою гол+пас (6+6). Однак Боруссія все ж таки вирішила його продати, і, як показав час, не помилилася.
2018-го року Ярмоленко за 22 млн фунтів перебрався до Вест Гема. Там українець знову непогано розпочав, але все знову зіпсувала травма. Вже у 9-му турі Андрій вилетів до кінця сезону через пошкодження ахілла. На старті наступної кампанії Ярмоленко знову повернувся в основу, але знову травмувався, цього разу порвавши м'яз, що наводить. Після цього українець, на жаль, уже ніколи більше не був для Вест Гема гравцем основного складу. За чотири роки у клубі він провів у АПЛ 66 поєдинків та забив вісім м'ячів, проте це явно не те, на що розраховував зірковий українець, коли переїжджав до Європи. Після закінчення контракту з молотобійцями Ярмоленко пішов на зниження і перебрався до Аль-Айну, а через сезон в ОАЕ знову опинився в рідному Динамо.
Коментарі 0