Стабільність. Напевно, це те саме слово, яким можна описати перший рік кар'єри Іллі Забарного в англійському Борнмуті. Саме 31 січня 2023 року український центральний захисник переїхав з київського Динамо на Туманний Альбіон, і через рік приємно констатувати, що справи гравця в стані вишень йдуть добре. У футболі все дуже швидко змінюється: протягом одного сезону Аякс може пройти шлях від гранду до останньої команди чемпіонату, а потім знову боротися за Лігу чемпіонів, Жирона може перетворитися з команди-ліфта між Прімерою та Сегундою на борця за золоті медалі чемпіонату Іспанії, навіть Юрген Клопп може піти з Ліверпуля, але дещо залишається незмінним – вихід Забарного у старті на наступний матч АПЛ. 

Жарти жартами, але похвалитися подібною стабільністю та кількістю ігрової практики в 21 рік може далеко не кожен молодий гравець, і тим більше центральний оборонець. Але в Іллі Забарного вийшло, і сьогодні його сміливо можна назвати одним з найперспективніших українських футболістів у світі, хоча словосполучення молодий і перспективний за останні роки перетворилося в нашій країні на глузування. У чому секрет успіху Забарного, чи зможе він і надалі триматися серед найкращих гравців АПЛ за кількістю ігрового часу і коли за ним уже прийдуть топові клуби – спробуємо розібратися прямо зараз. 

Початок був важким

Це зараз Ілля Забарний грає буквально у кожному матчі своєї команди, але старт його історії у Борнмуті був абсолютно іншим. Приєднавшись до вишень посеред минулого сезону, українець почав зовсім не з того, з чого хотілося б – з травми. Через неї Забарний пропустив одразу шість матчів, потім дебютував за новий клуб, вийшовши на п'ять хвилин поєдинку з Брайтоном, знову повернувся на лаву запасних, ще через три гри отримав уже 22 хвилини на полі, потім знову два матчі в запасі, і лише після цього став виходити у стартовому складі, провівши від свистка до свистка три заключні поєдинки сезону 2022/23. 

Як бачимо, Забарний підпускався до основи Борнмута дуже поступово, і у своїй першій англійській кампанії відіграв лише у п'яти матчах з 18 можливих, провівши на полі всього 297 хвилин. Той період трохи вдарив по загальній статистиці захисника за календарний рік. За 365 днів у Борнмуті Ілля провів 29 матчів. Це для порівняння менше ніж Михайло Мудрик у складі Челсі (38) в Віктор Циганков у Жироні (36). Однак з нового сезону для екс-динамівця почалося нове життя.

Новий тренер – нове життя

Незважаючи на те, що в кампанії 2022/23 головний тренер Гарі О'Ніл зумів врятувати Борнмут від пониження в класі, керівництво клубу все ж таки вирішило змінити наставника. Новим менеджером вишень став 40-річний іспанський фахівець Андоні Іраола, і під керівництвом легенди Атлетика Більбао кар'єра Забарного на Туманному Альбіоні заграла зовсім іншими фарбами. На матч першого туру цього сезону проти Вест Гема Забарний вийшов у стартовому складі та відіграв усі 90 хвилин. Так починалася нова сторінка його історії в Борнмуті, яка стала набагато яскравішою, ніж попередня. У поточній кампанії Ілля відіграв від свистка до свистка у всіх 20 поєдинках своєї команди в АПЛ, і така статистика не може не вражати. Якщо брати матчі Борнмут у всіх турнірах, яких було вже 25, то українець не взяв участь лише в одному – у грі другого кола Кубка Англії проти Суонсі. У третьому раунді цього турніру, коли вишні протистояли КПР, захисник єдиний раз за сезон вийшов на заміну, а в решті випадків грав від свистка до свистка. Разом у поточній кампанії 24 матчі із 25 можливих, 23 з яких повні. 

Ми вже порівняли Забарного з Мудриком та Циганковим за кількістю матчів за рік у клубі, але тепер давайте порівняємо і за кількістю зіграних хвилин. Михайло – 1721, Віктор – 2571, Ілля - 2373. Вінгера Челсі, який зіграв на дев'ять ігор більше, за цим показником просто знищив, від футболіста Жирони, який провів на сім матчів більше, трохи відстав, але статистка все одно солідна. Відсоток ігор в основі за цей сезон просто вражаючий – 92%, але за рахунок не найвдалішого минулого загальний показник за рік у Борнмуті опускається до скромних 60%. 

Так багато, як Ілля Забарний, у АПЛ грає невелика кількість футболістів. На даний момент людей, які не пропустили жодної ігрової хвилини цього сезону, у чемпіонаті Англії лише 13, а якщо виключити з цього списку воротарів, для яких це цілком нормальна практика, то залишиться зовсім шість осіб. Звичайно, нам усім хотілося б, щоб ця ідеальна серія українського центрального захисника тривала, і до кінця сезону він, як і раніше, був одним із лідерів за кількістю ігрового часу. Така перспектива здається цілком реальною: Забарний зовсім не кришталевий гравець, і за всю свою кар'єру отримував пошкодження, через які доводилося пропускати поєдинки, лише двічі, сумарно не зігравши через травму у семи матчах. Передумов до того, що Іраола раптово перестане довіряти футболісту, поки що ні, як і немає підстав очікувати на звільнення іспанського наставника, який довіряє Іллі, однак у цьому плані ситуація може досить швидко змінюватися. 

Секрет успіху в Борнмуті і коли вже у топ-клуб

Успіх Іллі Забарного в Англії не має якогось особливого рецепту. Для початку мала зійтися ціла низка факторів: команда, якій у момент переходу українця пророкували виліт з АПЛ, почала грати у досить симпатичний футбол, стиль гри та виходу з оборони Борнмута не ставить перед центрбеком якихось надзавдань, непосильних для Забарного, футболіст знайшов свого тренера, який йому повністю довіряє та прощає нечисленні помилки. 

Якісна гра Забарного у Борнмуті породжує навколо нього трансферні чутки. У грудні в англійській пресі заговорили про те, що українець перебуває у шорт-листі Тоттенгема, який стежив за ним ще з часів виступів у київському Динамо, а зараз бачити його в команді хоче особисто головний тренер Анге Постекоглу. Крім того, у послугах Ілля нібито був зацікавлений Мілан. Однак потрапити до топового клубу вже найближчим часом українцю все ж таки буде непросто. І проблема не лише в тому, що його контракт із вишнями розрахований до 2028 року, а нинішня команда, очевидно, повісить на молодого футболіста цінник із солідною цифрою. 

Сумніви у готовності Забарного до топ-клубу є й у винятково ігрових моментах. Якщо у Борнмуті головна сила українського оборонця у надійності та простоті, то у більш статусних колективах вимоги до гравця на цій позиції значно вищі, ніж просто відбирати м'яч та вигравати боротьбу у своєму штрафному майданчику. Іллі потрібно буде додавати у так званій атакуючій роботі центрального захисника: перший пас, просування вперед та постійна допомога команді у забезпеченні контролю м'яча. Навіть у парі центральних захисників київського Динамо Забарний не був сильним у таких компонентах, віддаючи подібні функції Денису Попову чи Олександру Сироті. У Борнмуті з цим стало набагато краще, проте для переходу до команди рівня Ліги чемпіонів ще, безумовно, доведеться зростати.  

Але цей гравець має абсолютно все для того, щоб досягти серйозних висот: хороші фізичні дані, ранній і успішний старт кар'єри на високому рівні, світла голова і можливість щотижня показувати себе, виступаючи в кращій лізі світу. Якщо Ілля продовжуватиме в тому ж дусі, то перехід на наступну сходинку його кар'єрних сходів стане лише питанням часу.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

 

У матеріалі використано фото Getty images, ФК Борнмут