Стелла Захарова: «Якщо перерахувати, хто був на Ukraine International Сup, то, думаю, позаздрять багато розвинених країн»

Олімпійська чемпіонка 1980 року, легендарна українська гімнастка Стелла Захарова в великому ексклюзивному інтерв’ю XSPORT.ua розповіла про свій спортивний шлях. У третій частині спілкування ми поговорили про громадську діяльність спортсменки: роботу в Українській федерації гімнастики, створення та розвиток турніру Ukraine International Сup та ситуацію в українській гімнастиці зараз.

Перша частина інтерв’ю.

Друга частина інтерв’ю.

Стелла Георгіївна, давайте поговоримо про вашу громадську діяльність. У 2004 році вас обрали президентом Української федерації гімнастики. Можете пригадати цей період у своїй біографії?

Це було дуже важко. Я тоді хотіла працювати, хотіла знаходити компроміси з усіма членами нашого процесу. Проте, напевно, я тоді не зовсім була готова до цього. Пам’ятаю, як ми з Іриною Іванівною Дерюгіною сильно посварились, але я ніколи не тримаю зла ні на кого, завжди можу усвідомлювати свої помилки, і відкрито про це говорити. Скоріше за все, я тоді була неготова, мені потрібно було ще попрацювати і зарекомендувати себе.

Проте важкою працею все ж мене обрали, за мене проголосували, і я хотіла вчитись у найкращих – у тієї ж Ірини Іванівні, яка вже тоді була великою людиною в українському спорті, і є нею досі. Ми і зараз з нею дружимо, іноді, правда, сваримось, але це для користі нашій гімнастиці, аби цей вид спорту працював. Ми з нею дві великі фігури в українські гімнастиці, і ми йдемо в ногу – це головне.

На сьогоднішній день я зайнялась зовсім іншими справами. Після президенства в УФГ я важкою працею почала реалізовувати себе у іншій діяльності, але я все одно в гімнастиці, і буду в гімнастиці. Звичайно, війна нам дуже багато чого перекреслила. Я пишаюсь, що мені вдалось привозити на Міжнародний турнір зі спортивної гімнастики Ukraine International Сup до України найкращих гімнастів світу. Якщо перерахувати, хто був на Ukraine International Сup, то, думаю, позаздрять багато розвинених країн. Я сподіваюсь, що війна невдовзі завершиться нашою перемогою, ми все відновимо, і до нас знову приїдуть найкращі гімнасти світу.

Коли ми повернулись до України зі Швеції, про нас забули всі. Знаєте, коли тебе рік немає, про тебе вже не говорять, а тут нас не було 9 років. І ось важкою працею, крок за кроком я почала сама будувати цей будиночок. Сама, мені ніхто не допомагав. В мене не було того, хто б давав мені гроші, я пізнавала все сама. Я вчилась багато чому сама – не знала, що таке маркетинг, що таке реклама, нічого не знала. Я все це вивчала сама, робила помилки, втрачала гроші, знаходила спонсорів. А зараз поприходили різні вискочки і хочуть зруйнувати те, що було зроблено до них, ці змагання, і цей турнір. Пуп розв’яжеться, ніколи ви цього не зробите, я вам не дам. Ви, чорти, спочатку зарекомендуйте себе, покажіть, що можете, а тоді будете пробувати знищувати.

Як взагалі, на вашу думку, функціонує українська гімнастика зараз?

Є дуже велика проблема, що йде великий відтік спортсменів. Ми сьогодні не можемо зібрати молодіжну збірну України серед дівчат. Немає нікого, всі поїхали з мамами закордон. В США зараз, коли проходить чемпіонат Штату, то він проходить з ранку і до пізнього вечора. В ньому беруть участь тисячі гімнастів. А в нас на чемпіонаті України ледь набирають 4-5 команд.

Також в нас немає тренерів. Нам зараз потрібно знайти старшого тренера, але нам немає, де його знайти. Ось в чому найбільша проблема. Те, що десь йде недофінансування, десь не вистачає грошей – це вже таке, ми це все розуміємо, адже в країні йде війна. А от людський ресурс – це найголовніше.

Всім зараз потрібно об’єднатись аби зберегти наш спорт і спортсменів?

Так, я думаю, що так. Це було б правильно. І зробити це замість того, щоб гнобити людей, які сьогодні щось для спорту роблять. І це ж не від великого розуму дехто наважується когось критикувати. Замість того, щоб критикувати або гнобити когось, потрібно щось зробити для нашого спорту краще.

Найголовніше це щоб молоді спортсмени завжди знаходили помилки в собі, а не в комусь іншому. Коли ти знаходиш помилки в собі, і маєш мужність про це сказати, ти завжди будеш на найвищому рівні, і досягнеш результату.

Друге – ні в якому випадку не бігти і не жалітись комусь. Потрібно знаходити можливість виправити ситуацію, будь це травма чи щось інше, і стати сильнішим. Той, хто більше всього жаліється, той ніколи не досягне успіху.

Третє – завжди цінувати історію, адже історія робить тебе, ти на цій історії живеш та народжуєшся як новий спортсмен. І ти тоді на цій історії можеш досягти результату, якого ти хочеш.