Менеджер паралімпійської збірної України: «Як можна говорити про чесну гру, коли не можемо жити і тренуватися вдома?»

«Жовті Води дуже близькі до лінії фронту. Тому наш спортсмен Артем Колінько зараз живе в Нідерландах і тренується там, але не може повернутися додому. Він в інвалідному візку, йому кожен день потрібна допомога, але, на жаль, він не може повернутися додому. Це дуже складно. Війна триває, росіяни кожен день запускають ракети. Ми повинні їздити в безпечні місця, такі як сусідні країни. Деякі організації, такі як World Taekwondo, запрошують нас в тренувальні табори, щоб допомогти підготуватися до турнірів. Кожен має сім'ю, родичів або якийсь зв'язок з усім тим, що відбувається».

«Деякі спортсмени стали бездомними через те, що їхні дома були зруйновані. Решта стали переміщеними особами через те, що їх території були окуповані військами рф. Це дуже погано. Хотів би запитати, що означає «чесна гра»? Чесна гра означає, що я можу тренуватися як ви. Коли ми виступаємо на турнірах, можемо змагатися в нашій силі і швидкості – хто виграє, той найсильніший. Це чесна гра, але як можна говорити про чесну гру в нашій ситуації, коли не можемо тренуватися вдома, не можемо проводити підготовку, тому що немає місць для тренувань і ніде залишитися або жити, особливо коли 20 раз в день сигнали тривоги про пуски ракет».

«Емоційно це дуже важко. Як після цього ми можемо сказати, що це чесна гра? Думаю, це неможливо. Деякі федерації прийняли рішення, що росіяни не можуть змагатися. Це вірне рішення. Також вважаю, що Міжнародний паралімпійський комітет повинен вибрати цю лінію. Будь ласка, давайте зупинимо війну, тоді ми зможемо щось зробити, але зараз це неможливо, це несправедливо. Думаю, ми повинні продовжувати цей шлях, тому що війна не закінчилася».