Сергій Ребров – офіційно в збірній Україні. Що про це думають українські журналісти?

У середу, 7 червня, легенда українського футболу Сергій Ребров офіційно був представлений в якості головного тренера збірної України. Спеціаліст підписав контракт до літа 2026 року, і вже 12 червня дебютує на своїй посаді у товариській грі з командою Німеччини.

Ми вирішили дізнатись у українських журналістів, що вони думають про Сергія Станіславовича в якості головного тренера національної збірної. Ось що сказали наші колеги:

Роберто Моралес, журналіст, коментатор (Megogo, Та То Таке)

«Якщо до Реброва не ставитися, як до Месії, то він найцікавіший варіант тренера для збірної. Інші варіанти (Скрипник, Вернидуб та інші) не можуть досить серйозно вимагати від УАФ солідних умов для підготовки команди. Також він зібрав хорошу команду іноземних помічників.

Але ні Ребров, ні хто інший див не зробить. Є рівень гравців. Тут важливо, що буде для нього першочерговим завданням - результат чи послідовний розвиток моделі гри. Призначення Реброва це спроба повторити ефект Шевченка свого часу, але з тренером який вже має чималий досвід. Чи вийде? Гарантій точно немає, тим паче в нинішніх умовах без домашніх ігор і з проблемною логістикою».

«Сергій Ребров завжди викликав у мене повагу. Не пам'ятаю жодного зашквару з ним. Був гравцем відмінним, і тренер кваліфікований. Два чемпіонства з «Динамо», вихід з посереднім «Ференцварошем» до Ліги чемпіонів. Людина цілеспрямована. Болісно сприймає різку критику. Через що має натягнуті стосунки, скажімо, з Леоненком. Вивчив мову! Цього так довго чекали від Шевченка. Але, думаю, Андрій би теж в цей час підтягнув би солов'їну.

Ребров це людина серйозна, до усього має ґрунтовний підхід. Те що першими словами після призначення стала подяка ЗСУ за можливість працювати перекреслило б недоліки, якби вони мали місце. Але я в Сергія бачу лише чесноти».

Олександр Даниленко, журналіст (ТК «Київ»)

«Після хвилі чуток, які розповсюджувалися, певно, вже весь останній рік, якби головним тренером призначили не Сергія Реброва, то це була б сенсація. На мою думку, Ребров - дуже гарний варіант. Коли він очолив у 2014-році «Динамо», то зумів перервати шестирічну гегемонію «Шахтаря» і двічі поспіль виграти чемпіонат України.

Потім він всіх поставив на вуха в Угорщині, коли вперше вивів «Ференцварош» до групового етапу Ліги чемпіонів (не враховуючи чемпіонські титули з цим клубом). Наразі складно прогнозувати, як він змінився як тренер за два роки роботи в Еміратах. Побачимо вже наступного тижня.

Шкода, збірній України дуже не пощастило з групою. Англія та Італія - явні фаворити. Але було вже, що обходили ту ж Португалію, так що нічого нереального не має. Зараз мінус, що ми не граємо в Україні. Але плюс, що дуже багато, чи не рекордна кількість українських футболістів грає в ТОП-5 європейських чемпіонатів. Ну і весь світ зараз з певним побоюванням, в хорошому сенсі, дивиться в бік України. Всі в захваті від того, що роблять ЗСУ. Від стійкості наших людей. І на спортсменів таке відношення також розповсюджується з боку опонентів на спортивних майданичках. Їх побоюються, здається, більше, ніж раніш. Бо вони можуть витягти результат, здавалося, з нічого. Будемо спостерігати та вірити».

«Призначення, від якого, здається, ніхто не здивувався. Навпаки, всі занадто сильно його зачекалися. Цю новину, якщо її можна так назвати, сприймаю позитивно. Тим паче, нарешті вдалося закрити питання, яке надовго підвисло в повітрі.

Виглядає так, що ми повертаємося до бажання грати збірною в футбол, а не лише намагатися показати результат. Хочеться вірити, що і результат від цього не постраждає. І в цьому плані цікаво, що контракт з Сергієм Станіславовичем підписаний до 2026 року, тобто вже з урахуванням відбору і, сподіваємося, участі на наступному чемпіонаті світу. Наче натяк на те, що кваліфікація на Євро-2024 може стати підготовчим періодом, впродовж якого планується поставити бажану гру.

Маю надію, що це лише безпідставні припущення, а насправді в збірній не втратили віру в поїздку на чемпіонат Європи. Наразі головне сконцентруватися на матчах з Північною Македонією та Мальтою. Ті зустрічі, в яких не можна дозволити собі втрату очок. Адже це, зважаючи на наявність в групі Англії та Італії, фактично, закриє для нас можливість пробитися на якесь з перших двох місць».

Євген Кузьменко, скаут-аналітик

«Від тренерського штаба Сергія Реброва особисто у мене великі очікування. У нього дуже класна іспано-українська команда, дуже сильні спеціалісти. Цей штаб досить давно працює разом, чудово розуміючи структуру роботи, задачі, спільні наміри і цінності. В них є чітке бачення селекції (так, в збірній, звісно, своя специфіка, але підхід до відбору футболістів, певні крітерії, все ж зберігаються), шалений досвід роботи з молодими футболістами, та дієва методологія в тренуванувальному процесі. Все це в сумі приносило дійсно хороші результати як в «Динамо», так і в «Ференцвароші» (аравійські етапи кар'єри Реброва я б розглядав окремо через специфічний контекст).

З точки зору системності і підходів цей штаб, можливо, ще більш кращий, ніж був при Андрії Шевченко. Самі ж фігури головних тренерів - досить різні, як на мене. Ребров мені видається більш жорсткішим, більш вимогливішим як до себе, так і до своєї команди, більш принциповим. Та й відверто, більш сильним тренером з точки зору розуміння гри, власного бачення, ігрових систем і принципів. Всі ми розуміємо, яка роль і функціонал були у Андрія Шевченка (і він з нею чудово справлявся, на мою думку). Тепер - картина інша. І треба сказати, дуже інтригуюча».

«Це хороше і вдале призначення, адже сама УАФ прагнула призначити Реброва, і цей процес вже тягнеться майже два роки. У Сергія Станіславовича був контракт з «Аль-Айном», проте для УАФ він завжди був головним кандидатом на цю посаду. Звичайно, погано, що не вдалось його призначити перед стартом відбіркового турніру, проте зіграно є лише один матч, той, в якому нам і з Ребровим, напевно, мало що світило. З поразкою від Англії, я думаю, можна змиритись.

З гравцями команди він добре знайомий, в принципі, не приховувалось, що він і на березневі матчі його призначав. Склад був достатньо адекватним, тобто було видно, що людина слідкувала за гравцями.

Ще один аспект, чому призначення Реброва це добре. Якось так склалось, що в нашому публічному просторі всі підтримували це, і вболівальниками він сприймається як безкомпромісна кандидатура, всі лише вітають його призначення. Також тут є фактор його досягнень, що він тоді вивів «Динамо» з кризи, працював вдало у «Ференцвароші» та «Аль-Айні». Він тренер, який знає як перемагати і розвивати гравців.

Для будь якого іншого українського тренера призначення в збірну, можливо, виглядало б як авансове рішення, і він міг би переживати з цього приводу. А Ребров впевнений в собі, він лідер, в нього є подібна ментальність.

Проте особисто в мене викликає недовіру побудова вертикалі збірних. Тобто вже передбачається, що у національній збірній та збірних інших вікових груп будуть вибудовувати іспанський стиль, адже у Сергій Реброва іспанський тренерський штаб. Мені здається, що на рівні збірних так футбол не працює. В клубі ти можеш під свої вимоги підібрати гравців, в збірній же ти не можеш піти від того, що не будеш викликати найсильніших гравців. І наскільки вони підходять чи ні – це питання?

Якщо ми беремо головну команду, то вона десь цей стиль може потягнути, проте все одно випадає така персона, як Олександр Зінченко, і вже питання щодо дієвості стилю виникають.

Я справді непокоюсь через цю вертикаль в молодіжних та юнацьких збірних. Так, останні роки в нас було гарне покоління гравців. Проте хто знає, яким воно буде надалі. І як може провалюватись такий стиль футболу ми побачили цієї весни на прикладі «Олексанлдрії» та контролю м’яча він Руслана Ротаня. Це обернулось суцільними невдачами та провалом на фініші сезону.

По-друге, якщо ми припускаємо, що цей стиль підходить для нашої дорослої збірної, і, мовляв, часто приводять в приклад, що прийшов Андрій Шевченко, змінився стиль збірної, і ми досягли успіху. Це, насправді, дуже спірна теза, в якому стилі збірна України добивалась успіху. До початку відбору на чемпіонату Європи це стиль був. Проте головних своїх успіхів збірна за Шевченка досягала не в тому стилі про який говорять. Команду Португалії ми перемагали в контратакую чому стилі, Іспанію перемагали, маючи 30% володіння і 1,5 удари за гру.

Якщо пригадати чемпіонат Європи, який мав би бути піком цієї команди, то з точки зору футболу з контролем м’яча, ми той турнір провалили. В нас не вдалась гра проти Нідерландів, повним провалом обернулась гра проти Австрії, дуже сильно ми мучились проти Північної Македонії. І Швецію в 1/8 фіналу ми перемогли, відійшовши від футболу Шевченка, ми це зробили в робочо-хрестиянському стилі.

Тому в мене викликає сумнів те, що нашій збірній підходить іспанський стиль і що його потрібно нам прищеплювати».

А що ви думаєте про призначення Сергія Реброва? Пишіть свої думки в коментарях.