Йому не страшні ні морози, ні віруси, ні прокляття: сьогодні рівно рік олімпійському сріблу фристайліста Олександра Абраменка

У Пекін-2022 на свої п’яті в кар'єрі Олімпійські ігри фристайліст Олександр Абраменко їхав у статусі чинного олімпійського чемпіона і безумовно розглядався як один із претендентів на п’єдестал. Хоча і він сам, і тренерський штаб збірної на чолі з Енвером Аблаєвим головні надії на цих Іграх пов’язували напевно все ж не з індивідуальними змаганнями, а з командним турніром, який дебютував у програмі зимових Олімпіад.

КИТАЙСЬКА «В’ЯЗНИЦЯ»

Додавали оптимізму дві бронзові нагороди, які Україна з Абраменком у складі здобула у командній першості на грудневих етапах Кубка світу у Фінляндії. Оптимізму – нам, а от конкурентам, серед яких були й китайські фристайлісти, – занепокоєння. Не хочеться шукати ознак змови, але, погодьтеся, підозрілим виглядає той факт, що  одразу в трьох спортсменів української команди з лижної акробатики після прибуття до Пекіна виявився позитивним тест на COVID-19.

Втім, виграти командне золото домашньої Олімпіади китайцям не судилося. Сюй Ментао і Ци Гуанпу, які згодом стали чемпіонами в особистому заліку, зі своїми стрибками впоралися на відмінно, а от Цзя Цзун’ян – той самий, який 0,46 бала програв Абраменку у Пьохчхані-2018, на ногах не втримався. І все б нічого, але один із його головних конкурентів американець Крістофер Лілліс ризикнув заявити потрійне сальто з п’ятьма гвинтами і його команда випила золотого олімпійського шампанського, змусивши представників Піднебесної задовольнитися другим місцем.

Українським фристайлістам довелося дивитися за цими змаганнями по телевізору. Енвер Аблаєв, головний тренер нашої збірної, просто місця собі не знаходив, до нього навіть підійти зайвий раз боялися. Чотири роки він в буквальному сенсі цього слова прокидався з думкою про те, щоб виграти перші командні змагання на Олімпійських іграх. А тут…

Анастасія Новосад, яка в олімпійський сезон здобула першу в кар’єрі перемогу на етапі Кубка світу, так і не змогла виступити на Іграх у Пекіні. Не допомогло навіть те, що кваліфікацію у жінок перенесли на один день через погодні умови: сильний сніг з вітром. Для того, щоб вийти з «в’язниці» для інфікованих, необхідно було здати два негативні тести з інтервалом у добу.

Дмитру Котовському та Олександру Окіпнюку пощастило більше, їх випустили з карантину буквально перед кваліфікацією особистих змагань чоловіків. Засмучені та розлючені тим, що не вдалося виступити у командній першості, наші хлопці взялися до справи.

Абраменка ця «зараза» не зачепила, але все одно він був як на голках:

«Кожен день, коли я приходив здавати тест на COVID – це було жахливе відчуття, я не знав чого чекати. Адже попри те, що мої товариші по команді почувалися добре, вони мали позитивні результати», – зізнався пізніше журналістам Абраменко.

ПРОКЛЯТТЯ І ЦИФРА 13

Досить тривалий час у нашому спорті існував міф про прапороносців. Збіг обставин чи ні судіть самі, але шість літніх і сім зимових Олімпіад поспіль жодному з тих, хто очолював нашу збірну на параді націй під час церемонії відкриття Ігор, не вдавалося показати бажаний результат. 

Першою міф розвіяла представниця кульової стрільби Олена Костевич, яка у Токіо-2020 виборола бронзу у міксті з Олегом Омельчуком. Олександр Абраменко ж остаточно добив прокляття своїм виступом у Пекіні. Хоча здавалося все було проти нього, і понівечений через карантин товаришів по команді старт Олімпіади, і шалений мороз, який не витримувала навіть техніка, і неприємне падіння на тренуванні з вильотом у групу людей, яка стояла у зоні приземлення, і «щасливий» стартовий номер 13, і те, що минуло три роки, відтоді, як він востаннє сходив на п'єдестал великих міжнародних змагань в особистій першості, а саме на чемпіонаті світу у Дір-Веллі-2019.

За олімпійською формулою фіналісти у лижній акробатиці визначаються за двома спробами. Після першої володарі кращих шести результатів вже можуть йти готуватися до вирішальної стадії змагань, а решта виходить на старт ще раз і за кращим з двох стрибків добирається ще шість учасників фіналу.

Абраменко у першій спробі виконав потрійне сальто з чотирма гвинтами у тому варіанті, який приніс йому олімпійське золото чотири роки тому, і набрав за нього 120.36. Зауважимо, що у Пхьончхані-2018 навіть більшої майже на три бали суми не вистачило аби напряму кваліфікуватися. Але цього разу удача була на боці українця, ці цифри дорівнювали п'ятому місцю.

Після другого раунду, до Абраменка приєднався ще один з двох представників України Олександр Окіпнюк, набравши суму 125. Наш дебютант Олімпіади, до речі, єдиний з 24-х учасників кваліфікації наважився на надскладні  «дабл фул – фул – дабл фул». Забігаючи вперед скажемо, що й у фіналі, з якого далі проходила найкраща шістка, окрім закарпатця, якому на той момент було 23 роки, лише один спортсмен ризикнув зробити потрійне сальто з п'ятьма гвинтами. Проте унікальність Окіпнюка полягала не лише у ризику, який на жаль, бажаного результату цього разу не приніс (не зайвим буде зауважити, що на думку суддів), але й у тому, що він запропонував відмінний від кваліфікації варіант трьох з п'ятьма «два гвинти - два гвинти - гвинт» - той, з яким золото виграв у Солт-Лейк-Сіті-2002 чех Алеш Валента.

ІГРИ ЗІ СКЛАДНІСТЮ

Тоді ще ніхто не знав,  коли справа дійде до розіграшу медалей, ми побачимо цілий парад потрійних сальто з п’ятьма гвинтами й станемо свідками найскладнішого в прямому сенсі цього слова суперфіналу в історії чоловічої акробатики. У Солт-Лейк Сіті-2002 ультрасі виконував лише вище згаданий Валента, на двох наступних Олімпіадах тільки американець Джерет «Спіді» Петерсен (зауважимо, що тоді був інший формат змагань і у розіграші нагород брали участь дванадцять спортсменів), у Пхьончхані-2018 – тільки білорус Станіслав Гладченко. І лише у Сочі-2014 було одразу три таких стрибки. Але на Олімпіаді-2022 – п’ять!

У Пекіні шістка суперфіналістів визначалася за кращим з двох стрибків фіналу. Абраменко заповітну путівку принесли ті самі його золоті олімпійські «гвинт-гвинт-два гвинти», які він виконав на 123.53 бали, краще ніж інший варіант цього стрибка, де два гвинти йдуть у першому сальто (113.57). Забігаючи вперед скажемо, що це був п’ятий результат, а стартували учасники у суперфіналі у зворотному порядку відповідно до тих місць, з яких вони туди кваліфікувалися.

Фішка полягала у тому, що за правилами фристайлісти у вирішальному раунді не мали права повторювати ті стрибки, які вони демонстрували в той день перед тим. Тактика нашої команди здавалося очевидною – залишити на десерт нехай на одну десяту нижчий за коефіцієнтом, але надійніший варіант трьох з чотирма, де два гвинти йдуть в середньому сальто.

Але коли на екрані поруч з прізвищем нашого спортсмена висвітилися абревіатура стрибка, публіка ахнула, адже там стояло потрійне сальто з п’ятьма гвинтами «дабл фул – фул – дабл фул», яке перед  тим не підкорилося першому учаснику суперфіналу американцю Джастіну Шонефельду, і яке жодного разу на змаганнях не виконував сам Олександр Абраменко. Щобільше, і на тренуваннях не більше десяти разів, з яких – в ноги тільки один.

ФІЛЬМ ЖАХІВ З СРІБНОЮ КІНЦІВКОЮ

Пізніше наш олімпійський чемпіон у мікс-зоні в розмові з журналістами назве те, що з ним відбувалося перед стрибком у суперфіналі фільмом жахів:

«З одного боку, ти розумієш, що можеш це зробити, а з іншого, що можеш припуститися помилки й не буде ніякої медалі».

Олександр отримав відмашку від тренера і поїхав на трамплін. Уся Україна затамувала подих. Техніка і якість відриву, амплітуда польоту, форма стрибка:  ноги натягнуті, лижі не розведені, сальто показані, гвинти розділені – поки що все гаразд. Але на приземленні, не зумівши зупинити набрану швидкість він дещо нахилився назад, можливо навіть торкнувся рукою снігу, але все ж втримався на ногах. Усі видихнули, як з рештою і сам Олександр. Проте зі зрозумілих причин оцінка була дуже далекої від максимальної за такий стрибок – 116.50.  Чотири роки тому цього б вистачило лише для четвертого місця.

Вже наступний учасник суперфіналу дворазовий чемпіон світу китаєць Ци Гуанпу, для якого це була четверта Олімпіада, але жодної індивідуальної олімпійської  медалі він до того не мав, показав значно краще виконання цього ж стрибка – 129.00. Залишалося виступити ще трьом спортсменам, двоє з яких так само заявили потрійне сальто з п’ятьма гвинтами.

Чемпіону Олімпіади-2022 в командних змаганнях американцю Крістоферу Ліллісу повторити свій фокус не вдалося, він буквально приліг на спину на приземленні – оцінка 103.00. Наймолодший учасник суперфіналу 21-річний швейцарець Пірмін Вернер за приземлення отримав більше ніж українець, але його підвели зігнуті в колінах ноги під час виконання стрибка, у підсумку він отримав – 111.50. Абраменко потиснув руку супернику, а після цього радісно здійняв кулаки в гору, адже це означало, що медаль йому вже гарантовано, залишалось лише дізнатися якого вона буде ґатунку.

Завершував змагання представник ОКР Ілля Буров, який «дабл фул – фул – дабл фул» використав у другому раунді фіналу, завдяки чому і пройшов далі. А це означало, що йому потрібно або виконувати інший варіант потрійного сальто з п’ятьма гвинтами, чого він на змаганнях ніколи раніше не робив, або робити ставку не на складність, а на якість. Він обрав друге, проте якість виявилася не на висоті й він з оцінкою 114.93 опинився на третьому місці після Ци Гуанпу і нашого Олександра Абраменка, який здобувши таким чином срібло, вписав одразу кілька нових сторінок в історію!

Абраменко у 33 роки і 288 днів став найстаршим призером зимових Олімпіад у лижній акробатиці. Попередній рекорд належав канадцю Ллойду Ланглуа, який в 31 рік виграв бронзу Ліллехаммера-1994. Також вихованець миколаївської школи фристайлу став першим українським спортсменом, якому вдалося взяти нагороди не на одній зимовій Олімпіаді. Додавши до золота Пхьончхану-2018 срібло Пекіна-2022, Олександр став нашим найуспішнішим олімпійцем і другим мультимедалістом в її історії «білих» Олімпіад після біатлоністки Віти Семеренко. 

«Займаючися все своє життя спортом, ніколи не вірив в себе. – зізнався по завершенню змагань пресслужбі НОК України Абраменко. - Моя медаль – це підтвердження того, що я переміг себе, свої сумніви та комплекси. Я радий, що впорався з собою. Переконаний, що кожному потрібно як у житті, так і у спорті вірити в себе та йти до своєї мети!»

Анна Савчик