Саудівський футбол на підйомі, але що там з Китаєм? Ельдорадо зачинилося і навіть «вбило» свого чемпіона

Навряд після трансферу Кріштіану Роналду в Ан-Наср хтось міг уявити собі, що влітку в Саудівську Аравію переїдуть ще й Карім Бензема, Н'Голо Канте, Едуар Менді, Каліду Кулібалі, Рубен Невеш та інші-інші-інші.

Але «це ж вже було», чи не так? Ще кілька років тому трансфери за шалені гроші в екзотичний чемпіонат асоціювалися в першу чергу з Китаєм. Однак клуби КНР зникнули з новин.

Так що там сталося? Про це в Ouest France поспілкувалися з Жаном-Батистом Геганом, автором книги «Геополітика спорту: ще одне пояснення світу».

Як пояснити те, що раніше в Китай приїздили Оскар, Хав’єр Макерано, Езекіель Лавессі, Алехандро Пато, а зараз, в 2023 році, цей напрямок втратив бодай якусь привабливість?

Голова КНР Сі Цзіньпін розумів, що подібна трансферна політика була непопулярною. Тобто вона не надавала китайському чемпіонату енергії. Він виглядав наче своєрідне Ельдорадо, куди гравці приїздили завершувати кар’єру. Це не той образ, який він хотів надати футболу в країні.

Відбулося поглинання державою, яка відокремила клуби від компаній, що ними володіли. Влада наполягла на тому, щоб клуби не вказували спонсорів у своїх назвах, як це було і у випадку з Гуанчжоу Евергранд, що належав транспортній компанії.

Не лише. Це збіглося з іншим фактором, а саме крахом китайської економіки, зокрема великих фірм у сфері нерухомості. Ще до Covid-19 вони відчули в повну силу скорочення світової економіки. А під час Covid-19 стадіони закрилися, багато клубів припинили існування.

Держава прийняла рішення щодо обмеження зарплат іноземців, а також китайських гравців. Це значно знизило інтерес легіонерів до чемпіонату.

Політика «Мрії», запроваджена Сі Цзіньпіном з його приходу до влади в 2012 році до 2018 року, спрацювала. Потім мрії відійшли від футболу.

Трансфери іноземних гравців оподатковувалися за 100% податком. Це означає, що клуб-покупець насправді платив вдвічі більше, ніж він дає клубу-продавцю...

Це механізм, запроваджений для запобігання непропорційній трансферній політиці, як от коли в 2018 році Седрік Бакамбу прийшов з Вільярреала в Пекін Гоань за близько 75 мільйонів євро.

Уряд, зважаючи на дійсно напружений економічний та політичний контекст вирішив, що подібне неприпустимо. Політична влада пояснила компаніям, що потрібно повертати гроші в країну та припинити інвестиції за кордон.

Всі, хто проводив політику інвестицій у футбол за кордоном, виявилися безпорадними. Саме тому, наприклад, Suning відчайдушно намагається продати міланський «Інтер».

Це все від бажання мати конкретно китайську економіку. Вони більше не хочуть вкладати гроші назовні. Ми не можемо думати про футбол поза політичною реальністю, поза інтересами влади та доктриною Сі Цзіньпіна. Він натхненник і цензор, і ми не знаємо, що він робитиме з футболом далі.

Так і було, так і вважалося. Ідея полягала в тому, щоб надати Китаю, глобальній державі, котра єдиною здатна конкурувати зі Сполученими Штатами, симпатичний і привабливий вигляд. Для цього їй потрібні активи культурної влади, сильні образи, такі як Метт Деймон на Китайській стіні, інвестиції в спорт. А футбол є першим з усього спорту.

Ця переорієнтація Китаю на себе є «побудовою нації», а також формою м’якої сили. У 2024 році в Парижі вони мають намір увійти до трійки найкращих.

З чого може складатися план відновлення китайського футболу?

Ідея має полягати спочатку в тому, щоб стабілізувати китайський чемпіонат, зробити на нормальній швидкості, не викидаючи грошей на вітер. Далі потрібно розвивати місцеві таланти, зосереджувати свої ресурси на китайцях.

Вони, насправді, вже забули до ідею виграти чемпіонат світу до 2049 року, до сторіччя Народної Республіки. Але подивимося як все розвиватиметься, поки ми не бачимо покращення результатів збірної.

Як Китай реагує на те, що Саудівська Аравія опинилася в центрі уваги з цими усіма трансферами?

Між Саудівською Аравією і Китаєм відбулося зближення, вони підписали контракти на постачання. Взаємодію Ер-Ріяд – Пекін ще слід розглянути. Особисто я не здивуюся якщо Саудівський інвестиційний фонд вкладатиме у спорт в Китаї.

Текст адаптував Сергій Лук'яненко

Telegram-канал автора