Що таке «зіграти три в три» та чому «Минай» з «Інгульцем» підозрюють у договірних матчах

Найбільш резонансною новиною українського футболу від 3 квітня стала підозра «Минаю» та «Інгульця» у тому, що матч 19-го туру української Прем'єр-ліги (1:2) був договірним. Про те, що надійшов такий сигнал, повідомив журналіст Сергій Болотніков.

Мені поступив сигнал від футбольних, знаючих людей, що є дуже переконливі чутки, що це був злив, що «Минай» та «Інгулець» зіграли 3 в 3 - в першому колі «Минай» виграв в Петровому, а зараз команди добазарилися повернути боржок.

І є всі аргументи, щоб в це повірити. Перший гол «Інгульця» - це автогол. А другий - це дуже дурний пенальті, гра захисника рукою, коли це не було потрібно.

Що таке «зіграти три в три»?

У 90-ті роки минулого століття в українському футболі була поширена практика обміну взаємовигідними результатами. Через роки тренери і футболісти того часу в численних інтерв'ю визнавали, що це було досить буденним явищем.

Команди перед очними зустрічами домовлялися обмінятися перемогами. Одна сторона здавала матч у першому колі під обіцянку «повернути боржок» у другому. Таке «співробітництво» було вигідним, перш за все, клубам, які боролися за виживання.

Перевагою такої схеми є те, що обидві команди втрачають мінімум очок на двох. Якщо, наприклад, обмінюватися нічиїми, дві сторони залишаться без чотирьох балів, проти трьох за описаного способу. В кінці сезону навіть один пункт може коштувати прописки у дивізіоні.

В УАФ поставилися серйозно до даної справи

На дивний матч звернули увагу в УАФ. Глава комітету етики та чесної гри Франческо Баранка повідомив, що інформація з приводу зустрічі 19-го туру вже перевіряється.

Ми вже працюємо над цим. Ми перевіримо усю інформацію, і після того розумітимемо, чи все було добре у матчі, чи ні.

Звісно, ми на попередній стадії, тож не можемо робити ніяких заяв. Але, як і будь-яку інформацію, проаналізуємо її уважно.

Одним з нечисленних досягнень УАФ за президентства Андрія Павелка була боротьба з договірними матчами або так званими іграми «з фіксованим результатами».

Дивні матчі зустрічалися у нижчих лігах в останні роки. Однак уже не було того жаху, який коївся в період з 2014 по 2016 роки, особливо у змаганнях молодіжних команд. Подібний випадок в УПЛ ще і під час війни може стати страшним прецедентом. Чи доведеться «фанатам» «Минаю» та «Інгульця» виходити проти «каріпциї», як це було з «Олімпіком»?

На інформацію Болотнікова різко відреагував головний тренер закарпатців Володимир Шаран. Фахівець усе заперечував, не соромлячись виразів.

Та ви що? Ні***а собі! Болотніков таке сказав? У мене ледь інфаркт не трапився, а він каже договірний матч. Це просто марення! Таких п*****сів, що пишуть таку х***ю, треба гноїти!

Нехай клуб подає на нього до суду. Інакше не можна у цій ситуації! Я його згною! Замість того, щоб підіймати український футбол, вони намагаються опустити мій імідж і клуб. У мене це у голові не вкладається.

Договірняки з перших хвилин видно! Які три на три?! Це не 90-ті, щоб три на три ху**ити! Про що він говорить? Я всю свою кар‘єру чесним і порядним шляхом збудував, у мене й у думках ніколи [договірняків] не було.

Мельник сам не може пояснити, чому він витяг руки, у нього помутніння сталося. Він вбитий три дні ходить, я вже не знаю, що з ним робити. Хлопець дуже засмучений.

А чи є причина у чомусь підозрювати клуби?

На перший погляд, досить просто знайти аргументи на користь того, що матч було здано «Минаєм». У моменті з автоголом коїлася відверта вакханалія. Перед тим, як опинитися у воротах, у м'яч зіграли три (!) футболісти закарпатців (таймкод 3:10). У двох останніх точно було достатньо часу, аби вибити снаряд «куди-небудь».

Епізод з пенальті. Захисник Олександр Мельник не те, що не намагається уникнути гри рукою. Таке враження, що він у моменті уявив себе Шовковським, вибивши м'яч у фірмовому стилі «СаШо» (таймкод 3:38).

З огляду на результат першого кола («Минай» переміг з аналогічним рахунком), з'явилася логічна підозра, що команди могли зіграти «три в три». Єдина різниця, що зазвичай команди обмінювалися домашніми перемогами. Але за відсутності вболівальників це навряд чи принципово.

Однак, якщо аналізувати ситуацію глибше, виникають питання. Найочевидніша претензія до теорії про «договорняк» – це те, що переможний м'яч «Інгульця» було забито на 90+4 і одразу ж після цього пролунав фінальний свисток. На це звернув увагу і сам Болотніков.

Але переможний гол «Інгульця» з пенальті був на останній секунді матчу. Після нього Монзуль просвистіла та завершила гру. Я переконаний, що договірняки так не граються. Як можна тягнути до останньої секунди матчу? Якщо ти знаєш, що треба програти, то ти раніше скосиш суперника чи зіграєш рукою у своєму штрафному майданчику.

Дійсно, здавати гру на останній хвилині дуже ризиковано. Статися може все, що завгодно. Суперник промаже по порожніх воротах, не реалізує пенальті, суддя свисне завчасно. І все, домовленості пішли коту під хвіст. І за це згодом перед потрібними людьми «доведеться відповісти».

А що ж було у матчі першого кола? На подив, переглядаючи епізоди з голами «Минаю», дійсно, можна побачити дивні моменти.

Обидва м'ячі були забиті після подач із флангу. У першому епізоді захисник, таке враження, і не намагається випередити суперника (таймкод 0:36). У другому і взагалі ніхто на грає по Олексію Хахльову (таймкод 1:38). Чемпіон світу U-20 біжить забивати без опору.

Але і у цій грі є серйозний аргумент проти її договірного характеру. Справа у тому, що на останніх хвилинах голкіпер «Минаю» Олександр Бандура заробив вилучення за навмисну гру рукою поза штрафним майданчиком (таймкод 3:48). У зв'язку з цим виникає питання: «А хто буде навмисно йти на червону картку, знаючи, що йому здадуть гру?».

Виходячи з вищевикладеного, очевидно, що перша гра між командами навряд чи була договірною. А щодо зустрічі другого кола також є великі сумніви. А значить і «три в три» в даному випадку не проглядаються.

А що, як була здача, але це не «три в три»? Дійсно, можливий варіант, за якого деякі гравці «Минаю» здали домашню гру. Це пояснює те, що у компенсований час закарпатці йшли в атаку з ударом по воротах.

«У курсі справ» могли бути, наприклад, лише гравці оборони. Тоді як для організації «три в три» мають знати про все кожен гравець і тренери команд. До останніх хвилин «Минай» вів у рахунку, а отже, коефіцієнти на перемогу «Інгульця» були космічними у той момент. Це непоганий момент, аби заробити. Однак, за інформацією Болотнікова, аномальних рухів ставок зафіксовано не було.

Я перевірив у своїх знайомих букмекерів, чи були підозрілі ставки та виграші. Мені сказали, що так, були ставки на «Інгулець» перед матчем, а під час - на тотал більше. Але в межах допустимого, без нічого критичного, що б викликало підозру.

Це навряд чи «договірняк», але думки не радують

Виходячи з усієї доступної інформації, на відсотків 70-80 обидва матчі між «Минаєм» та «Інгульцем» – «чисті». Але, навіть якщо й так, така гра в обороні в еліті наштовхує на смуток.

Та й сама наявність подібних підозр не радує. В Україні йде війна за майбутнє. Майбутнє без договірняків і відкатів. І те, що елітному дивізіоні так просто можуть здати матч, нікого б не здивувало. А значить, нашому суспільству ще тільки належить пережити фундаментальні зміни.

Навіть якщо захисники «Минаю» не грали на контору, одразу згадуються неочевидні рішення бригади Катерини Монзуль на користь «Інгульця» у матчі з «Динамо» (2:0). А тепер, чисто гіпотетично уявляємо собі, що оборонці закарпатців могли безпосередньо стимулюватися з боку клубу з Петрового.

І, от, дуже не хочеться вірити, що «вітрина» українського суддівського цеху може бути замішаною в брудній боротьбі за прописку в еліті. Не хочеться нікого звинувачувати, поки існує варіант банального збігу. Але ж ми вже багато чого бачили в українському футболі, чи не так?