Прийняв кризову команду – і повертає її в Лігу чемпіонів. Фонсека побудував цікавий проєкт у Ліллі

Останнього разу українська команда грала у плей-оф Ліги чемпіонів аж у 2018-му. Зважаючи на поточну ситуацію у нашому футболі, в найближчі роки повторити те досягнення буде непросто.

Відповідно, ще довго певним тренерським орієнтиром залишатиметься Паулу Фонсека. Саме йому на чолі Шахтаря вдалося стати другим у групі з Манчестер Сіті, Наполі та Феєнордом, щоб потім у 1/8 фіналу тільки за вже неіснуючим правилом виїзного голу поступитися Ромі.

Далі була робота саме з римлянами у Серії А, після чого виникнула можливість навіть спробувати себе в Англії.

З Тоттенгемом, у якого змінилося керівництво не склалося, тож влітку 2022-го португалець прийшов у Лілль. І зіштовхнувся з досить складним викликом.

Фонсека прийняв команду, яка ось провела свій найгірший сезон за останні п’ять років – стала аж десятою у Лізі 1.

Після перемоги у чемпіонаті доги не змогли провести грамотну перебудову. Все буквально розвалилося: з 13 найбільш основних футболістів золотого складу залишилося тільки четверо.

«Власник хотів побудувати нову команду з молодими гравцями і без зайвого тиску необхідності результату. Він хотів побачити новий підхід до гри, хотів, щоб команда могла домінувати в матчах. Для мене ж це була можливість побудувати щось близьке мені самому».

Чи впорався Фонсека з ціллю, яку перед ним поставило керівництво? Якщо порівняти сезон до нього (21/22) і кампанії з ним, то в багатьох атакувальних показниках простежується значний стрибок. В багато чому його команда переважає й чемпіонський, більш контратакувальний, Лілль.

Наскільки це молода команда? Майже повністю. З десяти футболістів, що мають в цьому сезоні найбільше ігрового часу в усіх турнірах, восьмеро молодші 25 років.

Серед них 22 річний воротар Люка Шавальє, який є вихованцем клубу, а також ще один місцевий хлопець 18-річний центральний захисник Лені Йоро, в котрому серйозно зацікавлені мадридський Реал та Ліверпуль.

«Я ніколи не концентруюся виключно на результаті. Справа у процесі. Я хочу створити щось, що дозволить нам насолоджуватися грою. А для цього потрібно мати атакувальну манеру гри. Ми повинні намагатися домінувати, створювати більше моментів, ніж суперник».

У грі Лілля виділяються дві особливості. І, залежно від вашої точки зору, їх можна назвати як сильними, так і слабкими якостями.

По-перше, доги досить сильно залежать від центрального нападника Джонатана Девіда, який доклався до 30 (23+7) голів команди в цьому сезоні у всіх турнірах. У чемпіонаті канадець оформив 38% голів Лілля.

Минулого сезону було 37%. Але тоді 10 з його 24 забитих м’ячів були з пенальті. Зараз же тільки 2 з 16.

З одного боку, абсолютно нормально вимагати голів від свого форварда. Але, з іншого, саме він в дечому маскує марнотратність Лілля, який серйозно недобирає забитих м’ячів, незважаючи на яскраву атакувальну гру.

До того ж, цікаво подивитися, як Лілль виглядатиме без Девіда. Адже, судячи з усього, для канадця настав час покидати команду, в якій він і так грає вже четвертий сезон.

По-друге, Лілль дуже різний вдома і на виїзді. Так у Фонсеки було й з Ромою у сезоні 2020/21, коли на Олімпіко вони були третьою найкращою командою Серії А, а на виїзді мали лише 5 перемог в 19 зустрічах.

Лілль під керівництвом Фонсеки виграв 22 з 32 домашніх матчів у Лізі 1. Поразок було всього три. Найменший показник за цей відтинок серед усіх команд чемпіонату Франції. Португалець навіть встановив новий клубний рекорд – 22 домашні матчі без поразок підряд.

Водночас на виїзді у Лілля під керівництвом Фонсеки більше поразок (11) ніж перемог (9). Тут показники вже геть не рекордні. І, зрозуміло, вони стримують думки про здатність цієї команди в наступному сезоні нав’язати конкуренцію за золото ПСЖ, який залишиться без Мбаппе.

Тренерська кар’єра Паулу триває вже майже 20 років. І він не приховує, що це постійний процес навчання.

В Серії А його вразив персонально орієнтований пресинг і важливість контратакувальної гри. В Ромі йому навіть довелося відійти від гри з улюбленими 4-2-3-1 на більш надійні 3-4-3.

Водночас, в Україні у нього була можливість спробувати себе в матчах, коли домінація на полі настільки тотальна, що доводиться вигадувати, як перемагати суперника, який наглухо закривається у захисті.

Португалія була важливою з точки зору вивчення тактичної періодизація. В свою чергу, Ліга 1 продемонструвала, наскільки важливою є індивідуальна майстерність виконавців.

Що далі? Хоч раніше він тільки в Шахтарі працював довше двох років, але абсолютно логічно припустити, Фонсека ще хоча б на один сезон залишиться у Ліллі.

Справа в тому, що він справді побудував тут команду, яка грає у його футбол, абсолютно поділяє ідеї свого тренера.

Буде дивно кидати цей колектив саме зараз, коли є реальна можливість зіграти з ним навіть в Лізі чемпіонів.