Заплітний: «Присвячую золоті медалі чемпіонату Європи моїм тренерам, які захищають Україну»

Дворазовий чемпіон Євро-2023 Андрій Заплітний висловився щодо вдалого виступу на змаганнях у Туреччині.

Про «золотий дубль» на Євро з карате

Насамперед, це був мій перший дорослий чемпіонат Європи. Але в мене уже були першості континенту і в юніорській категорії та 18-20 років. Там я вже мав результати – бронзові нагороди. Можна сказати, два програні півфінали. Тому я знав, що сюди їду за результатом, так точно. Хотілося вже з третього разу на Євро попасти у фінал. Все склалося так, як я планував. Мій тренер безпосередньо перед поїздкою сказав, що ми їдемо за золотом. Ми зробили максимальний результат той, який я міг виконати – жодного програного поєдинку на змаганнях. Два золота – в особистій категорії та в командному куміте. Тому я задоволений.

Про особистий турнір

З представником Бельгії Квентіном Маходеном я мав уже третій поєдинок. На жаль, саме йому я поступився на попередньому турнірі за вихід до фіналу. А тут мені вдалося все ж вибороти у нього перемогу. Рахунок 4:4, але я першим взяв бал у сутичці, тому в мене був пріоритет. І тут також це був півфінал, де я розставив усі «крапки». А з турком Ерманом Ельтемуром у фіналі, чемпіоном Європи-2022, я вже зустрічався. Це було у нього вдома в Туреччині на Прем’єр Лізі, там я поступився, а тут уже вдалося перемогти.

Про командне куміте

Особисто мені командні змагання даються легше, бо ти відчуваєш підтримку – всі один за одного стоїмо. Ти знаєш, що в тебе є сильний тил за спиною. Якщо в тебе щось не вдасться, то твої побратими за тебе зроблять всю ту правильну роботу. Так сталося, що саме на цьому турнірі мені не довелося битися до фіналу. У нас виходило п’ять спортсменів, і якщо рахунок 3:0, то ми виграємо і четвертий та п’ятий номер вже не б’ються.

Так сталося, що саме я був заключним номером, і якщо до нього доходить, то він вирішує всю долю поєдинку. Вже у фіналі мені дали можливість позмагатися з французами, які були чинними чемпіонами Європи. Я був четвертим номером, а Стас Горуна – п’ятим. Так сталося, що у перших двох сутичках ми поступилися. А далі мій одноклубник та за сумісництвом тренер Валерій Чоботар виграв поєдинок, і ми переломили хід зустрічі. Потім виграв я, а Горуна закривав. Цього разу все склалося добре і дуже феєрично, на мою думку.

І для глядачів, і після фіналу нам колеги й представники інших збірних казали, що дуже круто вирвали перемогу. Все дуже класно вийшло.

Кому присвячує медалі

Дуже хочу подякувати саме тренерам моїм, які зараз захищають нашу країну. Вони дають нам можливість виступати, змагатися, жити та в якихось моментах насолоджуватися життям, наскільки це можливо під час війни. Це Максим Невмержицький – тренер молодіжної збірної команди, з яким я здобув «бронзу» чемпіонату Європи у Фінляндії, а також Олександр Лендел та Андрій Антонюк – тренери нашого клубу, які мене тренували. Тому присвячую ці звитяги їм та чекаємо головної перемоги.

Анжеліка Терлюга не підтримує бойкот змагань у разі допуску представників країн-агресорок.